Ні для кого вже давно не секрет, що підрив греблі Каховської гідроелектростанції (ГЕС), – це одна з найбільш масштабних катастроф сучасності, військовий злочин, який вчинила росія. Це смерті наших громадян, тисячі гектарів затопленої української землі, змиті будинки, потоплені тварини, тисячі тон брудних і токсичних речовин, які нестримним потоком вод Каховського водосховища зносяться у Чорне море (до речі, не лише в українську його частину). Це ландшафти Олешківських пісків, яких, можливо, більше ніколи не існуватиме, а разом з ними і унікальної місцевої біосфери…
Але є ще одна сторона медалі. Це родовища корисних копалин Херсонщини, які також опинилися під водою. Що це за родовища? Чому затоплення деяких із них матиме безповоротні наслідки? Якої непоправної шкоди війна завдає надрам Херсонщини? Про це – по-порядку.
Затоплені надра
Херсонщина – це край будівельних корисних копалин, що обумовлено особливостями геологічної будови даної території – глибоким заляганням кристалічного фундаменту (1500-1600 м), і наявністю потужної товщі осадових порід різного віку. Саме з останніми пов’язані родовища будівельних пісків, глин, вапняку.
Цінність вапняків регіону полягає в тому, що більшість із них, окрім використання у будівельній промисловості – для випалу на вапно, виготовлення цементних сумішей, застосування у аграрному секторі, придатні як флюсова сировина для металургійної галузі, нестачу якої Україна відчуває після окупації вапнякових родовищ Донбасу і Криму. Безумовно підтоплення таких об’єктів значно ускладнить доступ до них.
Загалом у зв’язку з проривом дамби на Каховській ГЕС вниз за течією Дніпра у зоні можливого підтоплення на правому березі опинилися приблизно 8 родовищ вапняку, 3 родовища глини та понад 7 родовищ будівельного піску. Які наслідки це спричинить далі? Розгляну декілька аспектів.
З геологічного погляду піски району складають різновікові тераси річки Дніпро і великі піщані пагорби – так звані кучугури, що утворилися внаслідок вивітрювання і перевідкладення алювіальних терасових пісків. Самі по собі це нестійкі геологічні структури, які схильні під дією зовнішніх факторів змінювати свою форму. Що найімовірніше станеться з ними? Їх частково або повністю змиє, і ці пагорби перестануть існувати, а разом з ними і розвідані запаси піску.
Якщо розглядати родовища, які розробляються, то наслідки підтоплення будуть набагато більшими. Під водою опиняється гірничо-добувне обладнання, побутові приміщення, переробні цехи, склади готової продукції. Тобто мільйони гривень надрокористувачів. Все це не підлягатиме відновленню.
Водночас важко передбачити, що з собою принесе і що по собі залишить велика вода. Це може бути будь-що – від побутового сміття, мулу, змитих дерев до ворожих мін, тонн забруднюючих і токсичних речовин, які осядуть у виробленому просторі кар’єру.
Перед відновленням видобувних робіт усе це треба буде ліквідувати. А потім закупити гірничо-добувну техніку, відновити виробничу інфраструктуру – лінії електропередачі, переробне обладнання, під’їзні дороги. Це колосальні витрати, які можуть стати непідйомними і «поховати» той чи інший кар’єр. Наразі повністю підрахувати збитки складно.
Ще одна проблема – люди. Так, саме люди. Робітники різних спеціальностей – екскаваторники, бульдозеристи, каменярі, водії, геологи, маркшейдери, бухгалтери тощо, без яких неможлива робота гірничо-добувного підприємства. Де їх брати?
Усьому причина – вода
Руйнування дамби Каховської ГЕС вже спричинило забруднення поверхневих водотоків і колодязів у зоні підтоплення, позбавивши тисячі людей прямого доступу до води. Гірше, що така ситуація загрожує і підземним водам.
Справа в тому, що водозабезпечення Херсонщини відбувається завдяки ресурсам Причорноморського басейну підземних вод. Всього це 70 водозаборів, 37 родовищ і десятки свердловин. Усі водозабірні свердловини в зоні підтоплення опинилися під ризиком забруднення.
Довідково: водозабірна свердловина – це інженерна споруда, яка забезпечує доступ води з підземних горизонтів на поверхню. І навпаки по її стовбуру до підземних вод можуть потрапляти різні речовини.
Тому кожна водозабірна свердловина має свою санітарно-охоронну зону, яка має бути дотримана. Гирло свердловини має бути обладнано так, щоб виключити ризик забруднення. Проте за таких катастрофічних ситуацій, коли вода зносить цілі будинки, існує загроза прямого потрапляння через свердловини у підземні водні горизонти шкідливих речовин і забруднення вод, наслідки і масштаби якого важко спрогнозувати.
Крім того, Каховське водосховище підтримувало нормальний підпірний рівень підземних вод. Його обміління може призвести до зникнення води у колодязях і свердловинах, що знаходяться вище за течією р. Дніпро передусім на Херсонщині, у Запорізькій області і частково на Дніпропетровщині. Перші повідомлення про зникнення води у криницях вже почали поступати від місцевих жителів.
Зокрема небезпека різкого падіння рівня води у свердловинах загрожує водозабору міста Енергодар у Запорізькій області – міста енергетиків, міста, яке забезпечує роботу найбільшої у Європі Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС). Нагадаю, що відразу після руйнування греблі Каховської ГЕС у пресі почали з’являтися тривожні повідомлення про небезпеку витоку води з Каховського водосховища, водами якого заповнений ставок охолоджувач Запорізької АЕС. Наразі ситуація на станції вважається стабільною. Рівень води у ставку-охолоджувачі відповідає нормальному – 16,67 м. За зупинених блоків такого рівня води цілком достатньо для забезпечення потреб з охолодження. А на випадок нестачі води у ставку і неможливості поповнити її запаси за рахунок вод Каховського водосховища, проєктом експлуатації станції передбачені альтернативні джерела.
За словами президента української державної компанії «Енергоатом» Петра Котіна, йтиметься про останній рубіж – використання питної води зі свердловин. У цьому і криється небезпека зниження рівня підземних вод. Головне, щоб було що відкачувати. Тому, говорити про те, що ситуація спокійна, неможна. Вона стабільна, але змушує замислитися.
Наразі важко спрогнозувати масштаби впливу спустошення Каховського водосховища на рівень грунтових вод. На думку деяких науковців, це можуть бути десятки метрів у глибину, що призведе до нестачі води у цілих регіонах і назавжди змінить ландшафти.
Так, спрогнозувати важко. Але вже зараз зрозуміло, що ця катастрофа не обмежується лише територією нашої держави. Екоцид загрожує Чорному морю, а отже його наслідки відчує весь чорноморський басейн – Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія і сама росія. Питання до світу – ви досі вважаєте, що з країною, яка не береже власну територію, можна домовлятися?
