Конференція «Стратегічні ресурси України: сценарії розвитку галузі надрокористування», організована аналітичним центром «We Build Ukraine» спільно з Національною Асоціацією Добувної Промисловості України, стала ключовою подією для обговорення стратегічних ресурсів країни та перспектив розвитку сектору надрокористування. Захід об’єднав провідних стейкхолдерів галузі, сприяючи напрацюванню стратегічних підходів до ефективного використання природних ресурсів та зміцнення позицій України на глобальному ринку.
Один із ключових факторів, що підштовхнули Росію до розв’язання війни проти України, – боротьба за стратегічні ресурси. Значна частина українських корисних копалин, зокрема енергетичних і металургійних, зосереджена у східних та південних регіонах країни, що зробило їх однією з цілей російської агресії.
За 11 років війни Росія окупувала низку розвіданих родовищ та розроблених шахт, особливо в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях. Окупація стратегічних ресурсів не лише завдає удару по українській економіці, а й посилює позиції Росії на глобальному ринку сировини. Втрата контролю над видобувними потужностями ставить перед Україною нагальне завдання – розробку нових стратегій щодо відновлення та захисту своїх природних багатств, а також зміцнення міжнародного.
Україна володіє значними запасами корисних копалин, які можуть відігравати ключову роль у глобальних ланцюгах постачання стратегічних ресурсів. Проте через війну та геополітичні ризики частина цих активів опинилася під загрозою або тимчасово втрачена.
Спікери представили низку доповідей, що дозволяє оцінити поточний стан сектору та його перспективи.
Роль гірничо-металургійного комплексу в економіці України
За даними Держстату, гірничодобувна та металургійна промисловість забезпечує 12% загального виробництва країни, 9% ВВП та 30% експорту. Україна традиційно входила до числа провідних світових експортерів залізної руди та металів, однак військові дії серйозно вплинули на цей сектор. Відзначається значна волатильність показників сектору В період з 2015 по 2021 роки сектору була притаманна значна волатильність показників, що пояснюється макроекономічними факторами, коливанням цін на сировину та військовими ризиками.
Наведемо деякі довоєнні показники галузі:
- Обсяг виробництва сектору (млрд $):
- Показував стабільне зростання з 33,1 млрд $ у 2015 до 67,1 млрд $ у 2021
- Частка гірничодобувної галузі зросла з 12,2 млрд $ до 29,0 млрд $
- Частка металургії збільшилась з 20,9 млрд $ до 38,1 млрд $
- Відзначено загальне зростання на 12%
- ВВП сектору (млрд $):
- Демонстрував зростання з 8,4 млрд $ у 2015 до 18,1 млрд $ у 2021
- Внесок гірничодобувної галузі зріс з 5,8 млрд $ до 13,5 млрд $
- Частка металургії зросла з 2,6 млрд $ до 4,6 млрд $
- Показує загальне зростання на 14%
- Експорт сектору (млрд $):
- Збільшився з 14,1 млрд $ у 2015 до 23,7 млрд $ у 2021
- Експорт гірничодобувної продукції зріс з 3,2 млрд $ до 7,8 млрд $
- Експорт металургійної продукції зріс з 10,9 млрд $ до 15,9 млрд $
- Відзначено загальне зростання на 9%
Українські мінеральні ресурси: що на кону?
Всіма спікерами було відзначено, що Україна володіє величезними запасами корисних копалин у ключових групах:
- Залізна руда – понад 2,500 млрд доларів;
- Кольорові метали (нікель, мідь, алюміній, літій) – понад 40 млрд доларів;
- Дорогоцінні та рідкісноземельні метали – понад 200 млрд доларів;
- Енергетичні ресурси (газ, нафта, вугілля) – понад 12,000 млрд доларів;
- Графіт, каолін, глина та інші природні мінерали – понад 50 млрд доларів.
Ці ресурси можуть зробити Україну стратегічним гравцем у світовому ланцюзі постачання критичних мінералів, однак війна суттєво обмежує доступ до них.
Глобальний попит та геополітичні ризики
За оцінками Національного інституту стратегічних досліджень, близько 40% металевих ресурсів України нині перебувають під російською окупацією. Це включає:
- Основні залізорудні поклади (Кривий Ріг, Бахмут);
- Доломіт, вапняк, каолін (Донбас, Запорізька область);
- Вугільні басейни (Луганська та Донецька області);
- Літієві родовища (Донбас, Кіровоградська область), які мають стратегічне значення для майбутньої “зеленої” економіки.
Глобальний попит та геополітичні ризики
Згідно з прогнозами BCG, попит на критичні метали значно зросте до 2030 року, особливо на літій, графіт, кобальт і рідкісноземельні елементи. При цьому прогнозується дефіцит цих матеріалів, що посилить боротьбу за ресурси.
Головні геополітичні гравці:
- Китай вже контролює більшість світового виробництва акумуляторних металів, що створює залежність ЄС та США;
- Європейський Союз намагається диверсифікувати постачання, ухваливши “Закон про критичні мінерали” (Critical Raw Materials Act);
- США активно розвивають внутрішній видобуток та переробку рідкісноземельних металів.
Україна: конкурентоспроможність та потенційні шляхи розвитку
Попри військові виклики, Україна має конкурентні переваги:
- Низька собівартість виробництва гарячебрикетованого заліза;
- Доступ до великих запасів мінеральних ресурсів;
- Потенціал для залучення інвестицій у переробку металів, а не лише у видобуток.
Відтак, згідно дослідження BCG, Україна має слабку позицію в низьковуглецевому виробництві металів через високу вартість декарбонізації. Крім того, прямі зарубіжні інвестиції в Україну зосереджені переважно у видобутку, тоді як сусідні країни розвивають переробку металів.
Ключові фактори для успіху
Узагальнити позиції спікерів можна через запропоновані кроки, що можуть стимулювати ефективне використання потенціалу Україна має зосередитися на:
- Формування стабільних регуляторних умов для залучення інвесторів, які орієнтовані на довгострокові проекти.
- Активізація міжнародного співробітництва та залучення інвестиційних ресурсів, зокрема через програми підтримки Європейського Союзу.
- Розвиток національних переробних потужностей з метою збільшення доданої вартості виробленої продукції.
- Координація діяльності сектору на державному рівні шляхом реалізації міжвідомчих програм та активного залучення приватного капіталу.
- Вдосконалення податкового та митного законодавства для стимулювання видобутку та переробки стратегічно важливих мінералів.
- Створення національної стратегії розвитку галузі критичних мінералів, враховуючи світові тенденції та конкурентні виклики.
Висновки
Попри значні виклики, Україна має потенціал стати важливим гравцем на ринку критичних мінералів. Для цього необхідна ефективна державна політика, інвестиції та міжнародна співпраця. Якщо вдасться реалізувати ці кроки, Україна зможе не лише захистити свої стратегічні ресурси, а й стати ключовим партнером для ЄС і США у сфері “зеленої” економіки.