Криза 1873 року – одна з найсильніших у світовій історії. Зростання біржової ціни на нікель у 1873 році надзвичайно схоже на сьогоденну гарячку в AI – де акції NVIDIA вже обігнали за вартістю Apple і Microsoft.
Епоха 1871-1873 років у всій Західній Європі була часом незвичайного торгівельного пожвавлення, засновницької манії та промислового підйому, а також сильного піднесення економіки в Англії.
Криза 1873 стала результатом нічим не стримуваної установчої гарячки в багатьох країнах Європи, коли, наприклад, у Пруссії тільки за три з половиною роки було відкрито більше підприємств, ніж за попередні 70 років. Спекуляції на біржах, особливо у Відні та Берліні, були колосальними. Про історію засновництва та емісій з 1870 по 1873 рік говорили, що це – нечувано величезне, нахабне, рафіноване, інтенсивне, раніше небачене шахрайство. Криза 1873 року за розмірами завданих нею лих була більшою і за загальними наслідками згубнішою, ніж усі попередні катастрофи.
Криза 1873 року
Основні зміни, зокрема у зв’язку з попередньою кризою. На той час великі зміни відбулися на політичній карті Європи, в центрі якої з’явилася потужна Німецька імперія, яка перемогла спочатку Австрію, а потім Францію. Її економічний розвиток та політика тепер надовго стали провідними факторами у житті Європи та в цілому світу. Найближчим економічним наслідком, став приплив французьких мільярдів, що виплачувалися як контрибуція, посилили засновницький бум у Пруссії та Німеччині загалом. Натомість ресурсна база Франції, що була позбавлена залізняку Ельзасу та Лотарингії, погіршилася. Але, втім, у Франції саме у 1870-ті роки помітно посилюється роль промислових інвестицій. Закінчення громадянської війни США, позбавлення частини політичної сили колишніх плантаторів Півдня, надали розвитку США новий імпульс – вони почали розвиватися ще динамічніше.
В Англії криза 1866 року сприяла політичному прогресу, була проведена парламентська реформа 1867 року, яка розширила кількість виборців майже до 2,5 млн., проте в Англії в цей час жили вже 30 млн. осіб, тобто правом голосу користувалися лише 8% населення .
Надважливою економічною зміною у світі став остаточний перехід до вільної торгівлі (крім позиції США). Зниження митних тарифів доповнювалося тотальним встановленням режиму найбільшого сприяння.
Умови
Як було вже зазначено, епоха 1871-1873 років у всій Західній Європі була часом незвичайного пожвавлення, засновницької манії та промислового підйому. Це було останнє настільки яскраве зростання англійської промисловості, особливо швидке зростання демонстрували США та Німеччина, де він був пов’язаний із перерахованими політичними чинниками. Варто зазначити, що навіть підйом в Англії на початку 1870-х років проходив під великим впливом прогресу економіки США та Німеччини і на базі величезного збільшення експорту капіталу, який одночасно розширював і експорт продукції англійської важкої промисловості в інші країни. Біржова спекуляція та засновницька гарячка мали місце й в деяких інших країнах, зокрема Італії та Швеції. У Франції підйом був слабким, але варто враховувати й те, що Франція програла війну з Пруссією і пережила революцію.
Загалом у 1870 році Англія давала 32% світового виробництва, США – 23%; Німеччина – 13%, Франція – 10%.
Підйом, особливо в Німеччині та США, але також і в інших країнах, проявився в залізничному будівництві. А саме в цьому виді господарської діяльності потрібен метал, зокрема нікель. Тому його використання почало набирати значних обертів. Торгівля сировиною ставала дедалі активнішою.
Зовнішній чинник
Новим фактором стало те, що найважливішими центрами біржової спекуляції були не тільки Лондон і Париж, а й Відень та Берлін, яким належала сумна честь стати детонатором фінансової кризи 1873 року. Спекуляції Австрії та Пруссії були неймовірно великі. В останніх виняткових розмірів досягла засновницька гарячка, за три з половиною роки (з 1870 по 1873) було відкрито у 2 рази більше акціонерних товариств, ніж за попередні 70 років. Природно, що таке швидке створення нових підприємств не могло бути не пов’язане з шахрайством.
Винятково велика у світовому піднесенні була роль США. З 1857 року у них, по суті, не було серйозної економічної кризи, проте після громадянської війни промисловість розвивалася дуже бурхливо. Найбільш потужним було залізничне будівництво. Акції нових залізниць, особливо американських, і стали головним предметом біржових спекуляцій як у Новому, так і у Старому світі. Колосальним був приплив капіталів США (цей чинник залишався найважливішим майже до Першої світової війни).
Вдосконалені фінансові інструменти
Варто зазначити, що саме 1850-ті й особливо 1860-ті роки стали часом масштабного будівництва телеграфу, що з’єднав Англію з материком і обидві частини Атлантичного океану 1866 року. Встановлення прямого зв’язку між фінансовими центрами навіть Європи дозволило налагодити постійний обмін котируваннями цінних паперів на ринках між країнами та сприяло подальшій інтеграції ринків.
Телеграфна мережа Європи за 1860-1887 років зросла зі 126 тис. км до 652 тис. км, а в усьому світі її довжина наблизилася до 1,5 млн км, у тому числі 200 тис. км підводних. У 1856 році державна телеграфна мережа Російської імперії становила 2 тис. верст, до 1880 року – вже майже 75 тис. верст, крім залізничних і приватних телеграфних ліній. Це був час заміни старих судів на нові, набагато більш швидкохідні. Така модернізація також передбачала більше використання металу, тому торгівля сировиною і в цей період набирала оберти. Тогочасну атмосферу можна порівняти з ажіотажем навколо двох «батарейних» металів – літію та нікелю у 2022 році. Саме вони ( а також мідь) стануть центральним елементом енергетичного переходу, заміни ДВЗ на електромотори. І саме з торгівлі такими товарами «нової епохи» розпочиналася лихоманка на біржах. Цікаво, що нікель наразі повторює свою роль, яку відіграв у середині XIX століття.
Крім загального впливу на економіку, це вело до значного прогресу у фінансовій сфері, де швидкість передачі інформації про ціни, курси та тарифи зросла неймовірно, а швидкість підвезення золота та цінних паперів, ділової пошти суттєво зросла. Все це уможливило також розширити поле для залучення публіки в акціонерні товариства та підсилило біржі, що продовжувало зростати надалі.
Найважливішим фінансовим інструментом надовго стали акції нових залізниць, хоча у цей час вони й поступалися за обсягами державних та муніципальних позик, що склали 3/5 усієї світової емісії цінних паперів. Тому немає нічого дивного, що в Англії, як і раніше, були захоплені паперами іноземних позик, безліч з яких продавалося в 1870-х роках. на Лондонській біржі. Південна Америка в XIX столітті принаймні чотири рази була джерелом крахів англійських капіталів.
Варто відзначити й зростання нових технологій у торгівлі, зокрема розширення продажів дорогих товарів у розстрочку. Залізниці стали на фінансових ринках об’єктом поклоніння, приблизно як інтернет-компанії у 1990-х чи IT-компанії зараз.
Вважалося, що вкладення у них окупляться набагато швидше, ніж у будь-якому іншому секторі економіки. Великі компанії та банки втягнулися у паровозні перегони, вкладаючи мільярди доларів на будівництво шляхів через усю країну.
У травні 1873 року відбувся крах на біржі у Відні, де спекулянти загралися паперами муніципальних позик і загрузли у земельних спекуляціях. Кількість земельних ділянок, які служили об’єктами спекуляцій у Відні, була така велика, що реальна їх забудова зайняла б багатьох десятиліть. За кілька днів паніки збанкрутувало понад 300 фірм, а вартість акцій у результаті впала вдвічі. На Віденській біржі було зав’язано багато німецького капіталу, що прискорило біржовий крах у Німеччині, який пізніше і відбувся. Курс німецьких акцій знизився на 46%. Потім була і промислова криза, яка в першу чергу вдарила по важкій індустрії. У США біржовий крах стався пізніше, у вересні 1873 року. Але ще на початку січня 1873 року почалися проблеми у великої фірми «Джей Кук і Ко», яка утворила синдикат для будівництва залізниць. Через перенасиченість цінними паперами європейських бірж (що свідчило про надзвичайний перегрів економіки та фінансового ринку) цей синдикат навіть за допомогою Ротшильдів не зміг зробити потрібну позику під заставу власних паперів. Компанії, що входили в синдикат, потрапили у скрутне становище, зрештою, серед них почалися банкрутства. Коли ж призупинила платежі й найсолідніша «Джей Кук і Ко», на американських біржах почалася паніка (чудово описана, у знаменитому романі Теодора Драйзера «Фінансист»). Спад в Америці тривав досить довго, зокрема, чотири роки він був у залізничному будівництві, а три роки зменшувалася виплавка сталі. Кількість банкрутств була величезною. У 1876-1878 pоки в середньому банкрутувало не менше 9,5 тис. підприємств на рік.
Сфера застосування та Світ-системний ефект
За своєю силою та руйнівністю, за своїм територіальним поширенням, криза 1873 року була винятковою серед усіх криз XIX століття, що визнають усі дослідники. Криза 1873 року не тільки була світовою по масштабу, що перевершила за кількістю уражених ним країн усі попередні, але ця криза відразу стала розвиватися як світова, що було новим явищем.
Водночас для контрасту варто відзначити те, що хоча біржові крахи цієї кризи позначилися і на Англії, але їх наслідки були порівняно невеликі (останнє нерідко пояснюється лише тим, що Англія ще повністю не відійшла від кризи 1866 року, що у Німеччині і США пройшла відносно спокійно). Сама по собі гостра криза в Англії не вибухнула, але спад у промисловості був дуже помітним, падіння цін і застій у торгівлі – значними, а період пригніченого стану економіки – надзвичайно довгим, він тривав практично до кінця 1870-х років, зокрема 1879 року число банкрутств сягає максимуму. Настання кризи в Англії раніше звичайного терміну спричинило менш гостре його протікання, зате спад і депресія в Англії затяглися, так що фактично криза відчувалася ще й наприкінці 1870-х років, причому в деяких галузях, як у бавовняній, після підйому 1871-1873 років настала спочатку не фаза спаду, а почався застій, який лише у 1877-1878 роках перейшов у кризу
На відміну від попередніх криз, які наступали зазвичай через 10-11 років, криза 1873 року в Англії настала раніше, через 7 років після кризи 1866 року. Це пояснювалося тим, що цього разу криза відбувалася не в результаті англійської ситуації на фінансових ринках та економіки, а народилася в Європі та США (де криза 1866 року була дуже слабкою, а тому цикл там йшов інакше, аніж в Англії). Таким чином, відбувся факт зміни центрів виникнення економічних криз. З цього часу відбувається скорочення тривалості економічних циклів. Наступні цикли наприкінці ХІХ століття тривали 8-10 років, а у ХХ столітті деякі цикли скоротилися до 7 років. Отже, середньостроковий цикл поміщався в інтервал 7-11 років, але не завжди було дотримання цієї тенденції.
Всі кризи супроводжувалися раптовим і різким падінням цін, які пізніше не змінилися їх стабільним зростанням, навпаки ж, дефляційна тенденція стала постійною, лише іноді змінюючись тимчасовим зростанням цін.
Загальні риси циклів та криз третьої чверті XIX століття:
- Це був період дуже швидкого економічного розвитку в Європі та США, час створення нових комунікацій у вигляді залізниць та телеграфу, які міцно пов’язали Світ-систему. Це був період початку нової довгої хвилі, її наростальної фази. В результаті сформувався другий технологічний уклад «залізниць, вугілля та сталі». Хоча основу промислового розвитку у світі все ще становила легка промисловість, швидко почала розвиватися важка промисловість, особливо в Англії. Але важка індустріалізація йшла також у Франції, Німеччини, США, частково Австрії. А це викликало стрибок споживання металів.
- Центром підйому слугували залізничне та промислове будівництво, акції цих підприємств грали дедалі більшу роль у біржовій спекуляції.
- Економічні цикли проходили в умовах підвищення цін, що забезпечило підйомам додаткову силу, а також зменшувало тривалість депресій.
- Важливе значення для економічних циклів грали війни та інші політичні події.
- Це був час створення справді світового ринку, вільної торгівлі, що не могло не позначитися на підйомах, але також швидко поширювало кризові явища. У період 1850-1870 років зростання світової торгівлі становило приблизно 5% на рік. Це дозволило посилити експорт капіталів і технології в рамках Світ-Системи.
- Оскільки в цей період були прийняті закони, що спрощують відкриття акціонерних товариств, започаткування нових акціонерних підприємств стало масовим, акумуляція капіталів – величезною.
- В результаті стала підвищуватися роль фондових бірж, особливо після 1865, тоді як раніше абсолютно панували на фінансових ринках банки. Але це і зробило фондові біржі центром фінансових криз.
- У цей період або відразу за ним у низці західних країн (Франції, Іспанії, Німеччини) було проведено банківські реформи, функції центрального (емісійного) банку були закріплені за певними банками, що зміцнило фінансові системи.
- Кризи набули світового характеру. Загалом можна говорити, що епоха «чисто англійських криз» остаточно минула.
