США все частіше нарікають на надмірну залежність від зовнішніх постачань багатьох видів продукції, особливо стратегічно важливих матеріалів. Глобалізаційний прорив, що відбувався в останні десятиліття, супроводжувався бумом офшорного виробництва та перенесенням потужностей у треті країни. Відтак США значною мірою “демобілізували” власну виробничу базу. Дефіцити, пов’язані з пандемією COVID-19 у 2020–2021 рр., висвітлили вразливості такого становища, а введені у 2022 р. санкції проти росії та КНР, змушують американське керівництво серйозно задуматися про небезпеку економічної прив’язки до обмеженої кількості держав-партнерів. Для України позиція найбільшої світової економіки та головного безпекового актора є показовою для того, щоб вибудовувати власні стратегії національного розвитку.
Проблеми стійкості глобальних ланцюгів постачання та вартості
Пандемія COVID-19 виявила давні вразливі місця в американських ланцюжках постачання промисловості. Перехід на роботу та навчання з дому створили глобальну нестачу напівпровідникових мікросхем, що сильно нашкодило автомобільній, промисловій та телекомунікаційній галузям. Екстремальні погодні явища, які посилюються кліматичними змінами, ще більше загострили дефіцит. Як республіканська, так і демократична адміністрації висловлювали занепокоєння залежністю американської оборонної промисловості від обмеженої кількості внутрішніх постачальників. Необхідні їй інновації часто вимагають екосистем, навичок та виробничих потужностей, яких немає у США.
Економічна безпека – стабільна зайнятість та безперебійна робота найважливіших галузей – також потребує стійких ланцюжків постачання. Вже понад 10 років тому Міністерство оборони виявило, що основні галузі громадянської промисловості можуть зазнати велику шкоду від руйнування стратегічних постачань критичних матеріалів. Наприклад, станом на зараз Китай переробляє 60% літію та 80% кобальту у світі, а це основна сировина для критично важливих акумуляторів великої місткості. Зрештою, внутрішній інноваційний потенціал країни залежить від надійної та диверсифікованої промислової бази. Коли виробництво переміщається до офшору, за ним, як правило, йдуть інновації. Міністерство торгівлі США зазначає, що великомасштабні державні інвестиції у виробництво напівпровідників дозволили корейським та тайванським фірмам випередити американські компанії у цій галузі.
Стійкість ланцюжка постачань визначається її здатністю швидко відновлюватися після якихось шоків. Традиційний підхід приватного сектору та державних політик до внутрішнього виробництва, (ставки на ефективності та низьких витратах, а не безпеці та стійкості) призвів до збільшення ризиків у ланцюжках постачання найважливішої продукції. Наа думку американських експертів, саме це підірвалорівень життя робітників і здатність керувати природними ресурсами всередині країни та на глобальному рівні.
Адміністрація Джо Байдена посилює національну виробничу базу та сприяє безпеці глобальних ланцюжків постачання, відновленню стійкості на національному рівні. Особлива увага приділяється ланцюжкам постачання стратегічних матеріалів, зокрема рідкісноземельних металів. Попит на них, за прогнозами, різко зростатиме протягом наступних десятиліть, особливо в процесі зменшення викидів вуглецю. Наприклад, глобальний попит на літій та графіт до 2040 р. зросте на 4000 і 2500% відповідно. Китай у 2020 р. контролював 55% світових потужностей з видобутку рідкісноземельних елементів та 85% їх перероблення.
Міністерство оборони відзначає чотири фундаментальні ризики для глобальних вартісних ланцюжків:
1) загрози у разі серйозного збройного конфлікту;
2) консолідація (концентрація) ланцюжків постачання у плані власності, географії та доступу до ринку;
3) відсутність об’єктивної інформації про джерела постачання матеріалів;
4) відсутність стійкості ланцюжків постачання.
На п’ять найбільш схильних до зовнішніх шоків глобальних ланцюжків припадає 4.4 трлн дол. щорічного світового експорту, або 1/4 глобальної торгівлі товарами. Серед найбільш уразливих і схильних до ризиків галузей знаходяться гірничодобувна, нафтогазова та нафтохімічна.
Фактори вразливості
За різними галузевими вартісними ланцюжками американські експерти оцінили широкий спектр ризиків поставок – від пошуку сировини. виробництва та дистрибуції готової продукції. Вони виділили такі чинники подібних ризиків.
- Недостатність виробничих потужностей в обробній промисловості США, які скорочувалися протягом кількох десятків років. У період із 2000 по 2010 р. у ній втратили понад 1/3 виробничих робочих місць. Частково це можна пояснити конкуренцією з боку країн із низькою заробітною платою. Підраховано, що близько 25% втрат робочих місць у США можна віднести на рахунок економічного підйому Китаю, особливо після вступу до СОТ . У США спостерігалася також стагнація зростання продуктивності (порівняно, наприклад, з Німеччиною) та інноваційного потенціалу.
- Короткостроковість дії ринкових стимулів. Дослідження показують, що нинішні ринкові структури США недостатньо винагороджують фірми за інвестиції у якість, стійкість та довгострокову продуктивність. Акцент на максимізації короткострокової прибутковості капіталу призвів до недостатнього інвестування приватного сектора у довгострокові проєкти. Наприклад, у період з 2009 по 2018 р. фірми зі списку S&P 500 направляли 91% свого чистого прибутку акціонерам для викупу акцій або у вигляді дивідендів, що означало зниження частки корпоративного доходу, що спрямовується на дослідження та розробки, нові потужності або стійкі виробничі процеси.
- Характер промислової політики. У той час, як інвестиції США у вітчизняну промислову базу скорочувалися, країни-конкуренти приймали стратегічні програми підвищення національної конкурентоспроможності. Наприклад, у Європі розробили політику підтримки попиту, інвестиційних стимулів та інструментів регулювання – як у ЄС загалом, так і на рівні держав-членів – для стимулювання національного виробництва електромобілів та літій-іонних батарей. Останні позначили як такі, що мають “стратегічний інтерес”. Оголосили про створення фонду досліджень у розмірі 3.5 млрд дол. для підвищення конкурентоспроможності галузі. Тайвань – глобальний лідер у виробництві найсучасніших напівпровідникових мікросхем – надає субсидії створення виробничих потужностей у галузі, зокрема покриває 50% витрат на придбання земельних ділянок, 45% – на будівництво та обладнання на додаток до інвестицій у дослідження та розробки.
- Географічна концентрація світових ланцюжків постачань. Пошук дешевого виробництва у поєднанні з ефективною промисловою політикою ключових країн призвів до географічної концентрації основних ланцюжків постачань у кількох країнах, збільшуючи вразливість США та інших світових виробників перед негараздами, будь-яким стихійним лихом, геополітичною подією чи пандемією. Так, світ залежить від тайванських фірм, які виробляють 92% передової напівпровідникової продукції. На Китай припадає понад 75% світових потужностей із виробництва елементів для сучасних акумуляторів. Індія конкурує зі США за частку ринку виробництва багатьох ліків, але імпортує майже 70% своїх лікарських субстанцій з Китаю.
Ланцюги постачання стратегічних матеріалів
Сектор матеріалів включає всі елементи періодичної таблиці Менделєєва в їх природних і синтетичних формах. Стратегічні та критично важливі матеріали та ланцюжки їх постачання є основою виробництва доданої вартості в обробній промисловості, а також виробництва та надання різноманітних послуг у сфері телекомунікацій, агробізнесу, фінансів, охорони здоров’я, освіти, транспорту та громадської безпеки.
У цивільних секторах економіки США такі матеріали мають велике значення для виробництва великої номенклатури промислових товарів: від персональної електроніки та споживчих товарів, палива, харчових продуктів та предметів медичного призначення до будівництва будинків та підтримки критично важливої інфраструктури країни. В оборонній промисловості вони гарантують розширення виробництва та розробку військової техніки, забезпечуючи її сучасний рівень та відповідність бойовим стандартам.
Хоча внутрішнє виробництво стратегічних і критично важливих матеріалів становить лише невелику частину загального обсягу виробництва, зайнятості та ВВП США, воно забезпечує широку підтримку низхідних сегментів ланцюжків обробної промисловості. Наприклад, річний видобуток корисних копалин у країні оцінюється менш ніж у 100 млрд дол., але забезпечує виробництво понад 3 трлн дол. доданої вартості з 20 трлн доларів ВВП країни. Непаливні мінерали (або мінеральні матеріали) виконують важливу функцію у виробництві продуктів (товарів). Їхня відсутність мала б суттєві наслідки для національної безпеки країни. Аналіз матеріальних потоків є важливим інструментом щодо попиту на стратегічні і критично важливі матеріали, що надходять з гірничодобувної промисловості, і процесу їх вторинного використання. Такий аналіз є важливим також для виявлення надмірної залежності від іноземних джерел сировини та ступеня вертикальної інтеграції в ланцюжках постачань. Так, у ланцюжку постачання неодим-залізо-бор (Nd-Fe-B) магнітів тільки Китай може бути присутнім у всіх її сегментах.
Велике значення мають перероблення та вторинне споживання критично важливих матеріалів. Коефіцієнти перероблення основних металів часто дуже високі; так, стали вони перевищують 80%, задовольняючи значну частину її річного споживання. Ряд стратегічних матеріалів (таких як деякі гази) отримують виключно внаслідок процесів вторинного використання після первинного споживання промисловістю.
Створення виробництва стратегічних та критично важливих матеріалів є надзвичайно тривалим процесом. Без урахування часу отримання дозволу на провадження такої діяльності приблизний галузевий орієнтир для розробки проєкту стратегічних та критично важливих матеріалів на мінеральній основі становить не менше десяти років. Більш того, більшості компаній досить часто не вдається завершити цей процес через тривалий час розробки проєкту, компенсації витрат і розв’язання технічних проблем, пов’язаних із фінансуванням великих та складних проєктів виробництва матеріалів. Наприклад, на піку промислового та ринкового інтересу до сектору рідкісноземельних металів на початку 2000-х років компанія Technology Metals Research обстежила приблизно 275 проєктів рідкісноземельних металів, що розробляються 180 публічними компаніями. Станом на квітень 2021 р. лише два проєкти запустилив повному обсязі, а два інші залишаються на стадії дослідно-промислового виробництва, тобто сукупний показник успішності за останнє десятиліття становив 1.5%.
США завжди, навіть у воєнний час, покладалися на імпорт стратегічних та критично важливих матеріалів для задоволення потреб державного та приватного секторів. За останні 60 років чиста залежність країни від імпорту низки таких матеріалів різко зросла. Вона визначається як кількість матеріалу, що імпортується (включно зі змінами в наявних запасах) за вирахуванням експорту у відсотках від внутрішнього споживання. Кількість непаливних корисних копалин, імпорт яких у США становить щонайменше 25%. У сфері постачання критично важливих матеріалів США прагнуть підтримувати відносини насамперед зі своїми союзниками.
Канада стала другим за величиною джерелом імпорту тих стратегічних та критично важливих матеріалів, щодо яких США мають чисту імпортну залежність більш ніж 50%. Канадські компанії експортують до США різні стратегічні та критичні матеріали, включно із високочистим алюмінієм та галієм. Галій набуває все більшого значення у виробництві інтегральних схем, лазерних та світлодіодів, сонячних елементів, радіолокаційного та інфрачервоного обладнання. Обсяг торгівлі стратегічними та критично важливими матеріалами між США та Канадою перевищує 80 млрд дол. на рік. Канада є також глобальним центром фінансування гірничодобувних проєктів, включно із фінансуванням ризиків та підтримкою геологорозвідувальних компаній, які шукають нові родовища критично важливих матеріалів. Країна може задовольнити потреби США у кобальті, танталі, сурмі та 20 інших стратегічних матеріалах.
Австралія. Австралійські компанії встановили важливі партнерські відносини з американцями у проектах видобутку стратегічних та критично важливих матеріалів. Ключові приклади цієї роботи – спільні підприємства, пов’язані з переробкою легких та важких оксидів рідкісноземельних елементів. Австралія приблизно на рівних конкурує з Канадою в галузі фінансування видобутку корисних копалин (відповідно 1.5 млрд і 1.3 млрд дол. у 2019 р), оскільки володіє їх великими родовищами, у тому числі 21 – зі списку критичних важливих для США.
Японія. Японія є одним із засновників тристороннього співробітництва в галузі критично важливих матеріалів разом із США та Європейським союзом. Вона виступає активним гравцем у ланцюжках постачань стратегічних та критично важливих матеріалів як імпортер сировини, джерелом проєктного фінансування, подальшого виробництва у низхідних сегментах глобальних ланцюжків поставок та центру досліджень та розробок матеріалів. Після 2010 року у відповідь на територіальну суперечку з Китаєм, що де-факто призвела до китайського ембарго на експорт рідкісноземельних елементів, Японія прийняла скоординовану національну програму із диверсифікації своїх ланцюжків постачання рідкісноземельних елементів, поєднуючи дослідження та розробки, пов’язані з переробленням відходів, заміною та розробкою нових продуктів, а також наданням проєктного фінансування для закордонних гірничодобувних проєктів.
Європейський Союз. Основний механізм, за допомогою якого США взаємодіють із ЄС з питань стратегічних та найважливіших критичних матеріалів, – згадана Тристороння угода ЄС–США–Японія. Єврокомісія випустила у 2020 році План дій щодо критично важливої сировини, в якому сформульовано завдання знизити залежність від іноземних джерел по всьому ланцюжку доданої вартості критичних матеріалів. Активна спільна робота здійснюється через Європейську мережу компетенцій у галузі рідкісноземельних металів (ERECON); частина її бере на себе Європейський альянс сировинних матеріалів.
Рекомендації ERECON включають:
– підтримку перспективних технологій коштом фінансування пілотних заводів з виробництва та обробки важких рідкісноземельних елементів;
- створення рівних умов для розвідки важких рідкісноземельних елементів у Європі шляхом спільного фінансування попередніх та банківських техніко-економічних обґрунтувань;
- підвищення ефективності управління відходами рідкісноземельних елементів за допомогою екодизайну, схем стимулювання збору пріоритетних відходів, а також раціоналізації політики регулювання у цій галузі.
Концепція ризиків
За останнє десятиліття збої в ланцюжках постачання стали частішими та інтенсивнішими.
Основні причини:
- територіальна концентрація пропозиції та джерел постачання;
- наявність лише одного джерела постачання;
- цінові шоки;
- нестача людського капіталу;
- практика зовнішньої торгівлі;
- геополітичні ризики
Коли частка конкретної країни перевищує половину світового виробництва для певного стратегічного та критичного матеріалу, вона вважається домінантою на зовнішньому ринку. Міністерство оборони США склало список із 37 дефіцитних стратегічних матеріалів, за якими є домінантний постачальник.
Постачання з одного джерела. У деяких випадках концентрація пропозиції може бути екстремальною, коли глобальне чи національне виробництво якогось сировинного ресурсу зосереджено в одному місці. За даними Міністерства оборони, із 53 критично важливих матеріалів 29 поставляються на ринок з одного внутрішнього джерела, а 18 матеріалів взагалі не мають вітчизняного виробництва.
Прогалини у розвитку навичок та людського капіталу. У доповіді Міністерства оборони Конгресу за 2020 р. “Про промислові можливості країни” наголошується на небезпеці скорочення робочої сили в передових галузях обробної промисловості. Важливе роль у доповіді присвячена невідповідності між потребами у кваліфікації робочої сили та навчальними програмами. Весь ланцюжок постачання критично важливих корисних копалин у США стикається з проблемами робочої сили, включаючи старіння та вихід на пенсію персоналу. Протягом більш ніж 35 років кількість коледжів та вишів із гірничодобувними та металургійними програмами неухильно скорочувалася.
Ринкові потрясіння та цінові шоки. Ринки стратегічних і критичних матеріалів часто дуже малі, оскільки зусилля щодо збільшення виробництва вимагають складного проєктного фінансування, пропозиція виявляється відносно нееластичною в короткостроковій перспективі. Водночас виявляється значна короткострокова волатильність цін на багато стратегічних та критичних матеріалів. Так, у 2010–2011 роках. зміни у політиці Китаю щодо експорту рідкісноземельних елементів та територіальна суперечка між ним та Японією у Східно-Китайському морі призвели до експоненційного зростання цін на рідкісноземельні елементи. Ціни на них повернулися до “нормальних” значень лише після 2014 року.
Практика зовнішньої торгівлі Ще один вид ризиків для ланцюжків постачання критично важливих матеріалів пов’язаний з несумлінною практикою зовнішньої торгівлі, яка спотворює світові ціни та впливає на конкурентоспроможність. До них відносяться, крім іншого, експортні обмеження, що стимулюють внутрішнє виробництво та перероблення, крадіжка інтелектуальної власності, особливо пов’язана з технологією обробки матеріалів, та експортні субсидії.
Так, США порушили 23 справи проти Китаю з моменту його вступу до СОТ. З них 11 випадків вирішено на користь США, 9 врегульовано, а інші “зависли”. Зокрема, з низки товарів Пекін скасував преференції національної промисловості. Станом на квітень 2021 р. у США діяло більше антидемпінгових та компенсаційних мит щодо КНР, ніж будь-якої іншої країни, – 215 з 576. Майже 60% мит стосувалися хімікатів, сталевої продукції, металів та інших корисних копалин.
Міністерство оборони зазначає, що із 283 перевірених оцінених ним матеріалів по 53 у США існує дефіцит, а у надзвичайній ситуації країна може зіткнутися з відсутністю доступу до їх закордонних джерел. Серед них – 84 країни, кожна з яких виробляє щонайменше один дефіцитний для США матеріал:
27 країн виробляють по 1 дефіцитному матеріалу;
- 20 країн – по 2;
- 16 країн – від 3 до 5;
- 11 країн – від 6 до 10
- 7 країн – від 11 до 20;
- 3 країни – понад 20.
Висновки
У лютому 2021 р. адміністрація Байдена запустила 100-денну перевірку ланцюжків постачання чотирьох ключових продуктів в економіці США. Огляд включав як рідкоземельні мінерали, так і мінерали та компоненти для виробництва акумуляторів, зокрема літій, кобальт, нікель та графіт. У березні 2022 р. адміністрація Байдена взяла на себе зобов’язання використовувати Закон про оборонне виробництво для збільшення постачань критично важливих корисних копалин шляхом надання державного фінансування для техніко-економічних обґрунтувань нових гірничодобувних проєктів поряд з підтримкою інновацій у галузі вилучення корисних копалин з промисловості.
Зміни у постачаннях пов’язані з тривалими багаторічними циклами розробки проєктів та видачі дозволів на нові постачання та концентрацією багатьох наявні альтернативних джерел у регіонах, де спостерігаються політична нестабільність та трудові конфлікти. Скорочення постачань критично важливих корисних копалин є особливо болісним для ЄС, оскільки союз прагне прискорити розробку мінералоємних відновлюваних джерел енергії, таких як вітер, сонячна енергія та батареї, як альтернатива російському газу та вугіллю.
Сьогодні більшість дискусій про стійкість ланцюжків постачань в умовах різких геополітичних та економічних потрясінь у країнах із розвиненою економікою обертається навколо ідеї повернення до вітчизняного виробництва. Але є й інші можливості. McKinsey провела опитування керівників провідних світових компаній в основних глобальних вартісних ланцюжках. Для підвищення стійкості постачання 53% респондентів планують диверсифікувати свою мережу постачальників, 47% – збільшити запаси критично важливих товарів, 40% – наблизити свої бази постачання до місць виробництва, 38% – провести регіоналізацію мережі постачальників. По суті, порушується питання про можливості мобілізації економіки та заміну політики вилучення короткострокового прибутку на стратегію довгострокової національної оборони.
