Україна, країна з багатими природними ресурсами, нині переживає період безпрецедентних викликів. Війна та окупація значно вплинули на її гірничодобувну промисловість, яка традиційно була одним із стовпів національної економіки. Приблизно 20% мінеральних ресурсів країни та половина її рідкісноземельних родовищ, за оцінками, перебувають під контролем Росії, що створює серйозні перешкоди для доступу та управління цими стратегічно важливими запасами. Пошкодження інфраструктури, перебої в електропостачанні та проблеми з експортом через Чорне море ще більше ускладнюють виробничі процеси. Крім того, галузь страждає від застарілих геологічних даних, що датуються радянською епохою, що ускладнює залучення сучасних інвестицій та точну оцінку комерційної життєздатності родовищ. На тлі цих “земних” проблем у суспільстві також спостерігається певний скептицизм щодо іноземних угод та побоювання експлуатації національних ресурсів у період вразливості.
Водночас, глобальний попит на критичні мінерали зростає експоненційно, оскільки вони є ключовими для “зеленого” переходу, розвитку електромобілів, відновлюваної енергетики та передових технологій. Майбутні джерела ресурсів, такі як космос та глибоководні надра, хоча й є довгостроковими проєктами, що вимагають десятиліть до комерціалізації, вже сьогодні привертають значні інвестиції та стратегічне планування на міжнародному рівні. Проактивне залучення України до цих нових горизонтів є критично важливим. Це дозволить не лише забезпечити майбутню ресурсну безпеку та економічну диверсифікацію, але й інтегруватися у глобальні ланцюги постачання критичних матеріалів, зменшуючи залежність від існуючих геополітичних ризиків.
Поточні проблеми, хоч і вимагають негайних рішень, не повинні затьмарювати довгострокову стратегічну перспективу. Необхідна паралельна стратегія: активне вирішення нагальних проблем традиційного видобутку, включаючи модернізацію, розмінування та залучення інвестицій, має відбуватися одночасно з інвестиціями в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), формування політики та міжнародне партнерство у сферах космічного та глибоководного видобутку. Це не конкуренція за ресурси, а синергетичний підхід до майбутнього процвітання. Космічний видобуток пропонує доступ до майже необмежених ресурсів, включаючи воду та платинову групу металів, що можуть трансформувати космічну економіку та зменшити навантаження на земні ресурси. Глибоководний видобуток, попри екологічні виклики, може забезпечити значні обсяги кобальту, нікелю та рідкісноземельних елементів, необхідних для сучасних технологій.
Світові тенденції у космічному видобутку: нові горизонти ресурсів
Світова космічна індустрія стрімко розвивається, і космічний видобуток стає ключовим елементом цієї трансформації. Основні цільові ресурси, що привертають увагу, включають водяний лід та метали платинової групи. Водяний лід вважається “справжнім джерелом цінності” у космосі, оскільки його можна перетворити на питну воду, кисень для дихання та ракетне паливо (водневе/кисневе) через електроліз. Це кардинально змінює економіку космічних польотів та колонізації, дозволяючи значно зменшити залежність від транспортування ресурсів із Землі.11 Наявність водяного льоду на полюсах Місяця може підтримувати паливну економіку для далекої космічної транспортної мережі та довгострокових місячних операцій.
Метали платинової групи (МПГ), що включають платину, паладій, родій, рутеній, іридій та осмій, є основною ціллю для видобутку астероїдів. Їхня виняткова цінність (потенційно $60-80 млн за місію) та концентрація, що в 10-100 разів перевищує найбагатші земні родовища, роблять їх надзвичайно привабливими. МПГ є невід’ємними компонентами для сучасної індустрії 4.0, включаючи інтелектуальну електроніку, стійкі джерела енергії та технології боротьби зі зміною клімату. Платина також відіграє вирішальну роль у виробництві “зеленого” водню. Хоча рідкісноземельні елементи (РЗЕ) також згадуються як ціль, дані свідчать, що МПГ є більш привабливими для початкових місій, оскільки значних кількостей золота, наприклад, у метеоритах, не виявлено. Цей зсув від “доставки золота на Землю” до “виробництва палива та підтримки життя в космосі” свідчить про еволюцію космічної економіки, підкреслюючи, що космічний видобуток насамперед стане критично важливим для розширення присутності людства в космосі, а вже потім – для поповнення земних ресурсів.
Технологічні досягнення у космічному видобутку зосереджені на робототехніці та штучному інтелекті (ШІ), які є ключовими для підвищення ефективності та безпеки операцій в умовах мікрогравітації, нерівної місцевості та екстремальних умов. Приклади включають багатофункціональні роботи, розроблені Китайським університетом гірничої справи та технологій для мікрогравітації та нерівних астероїдних ландшафтів, що використовують “безмодельну” систему управління та посилене навчання для стабілізації та збору зразків Робот-кішка для видобутку астероїдів від Харбінського технологічного інституту є стрибаючим роботом, що використовує ШІ для коригування положення в повітрі, долаючи проблеми колісних роверів у низькій гравітації. SCAR-E від Asteroid Mining Corp. (Лондон) – це шестиногий універсальний робот для земної та космічної розвідки, видобутку та обслуговування активів на орбіті, що забезпечує чудову адаптивність до нерівних середовищ. Blue Origin через Honeybee Robotics розробляє роботизовані руки, маніпулятори, мобільні рішення (ровери), інструменти та системи для буріння, збору, обробки та передачі зразків, а також для видобутку води. Проєкт NASA Robotic Asteroid Prospector (RAP) фокусується на траєкторії, технології видобутку в мікрогравітації/вакуумі та конструкції космічного апарату, масштабованому до місій з участю людини, прагнучи підвищити рівень готовності технологій (TRL) з 1 до 2.
Інші важливі технологічні тенденції включають розвиток багаторазових ракет (SpaceX, Blue Origin, ULA), які значно знизили витрати та збільшили доступ до орбіти, прискорюючи зростання комерційного космічного сектору. Інтеграція використання ресурсів на місці (ISRU) в комерційну економіку та розвиток самодостатніх космічних фабрик є ключовими для зменшення залежності від земних матеріалів та забезпечення промислової незалежності в космосі.
Серед нових компаній, що займаються космічним видобутком, варто відзначити Terra Luna (очищення місячної води), Aganitha Space (виробництво електроенергії), Astrum Drive (електричний космічний рушій), Orbital Mining (місячна енергія та видобуток) та PLANETES (видобуток астероїдів). В академічному світі Colorado School of Mines є світовим лідером у вивченні космічних ресурсів та ISRU з 1990-х років, запустивши першу у світі багатодисциплінарну магістерську та докторську програму з космічних ресурсів у 2017 році. Kepler Space Institute проводить дослідження з етики космосу, сталого використання космічних ресурсів та космічної енергетики.22 University of Arizona входить до топ-4 у світі за дослідженнями в галузі космічних наук.
Світові тенденції у глибоководному видобутку
Глибоководний видобуток є потенційним джерелом критично важливих мінералів, попит на які зростає через їхню роль у “зелених” технологіях, таких як батареї для електромобілів, вітрові турбіни та сонячні панелі. Основні цільові мінерали включають поліметалічні конкреції, поліметалічні сульфідні родовища та кобальтоносні кірки. Поліметалічні конкреції, що зустрічаються на глибинах 4-6 км, є найбільш доступним для видобутку типом і багаті на нікель, кобальт, мідь, марганець та рідкісноземельні елементи. Зона Кларк-Кліппертон (CCZ) у Тихому океані містить найбільші у світі запаси нікелю в конкреціях. Поліметалічні сульфіди, що утворюються в тектонічно активних зонах на глибинах 1-4 км, багаті на мідь, золото, свинець, срібло. Кобальтоносні кірки також містять кобальт, нікель та інші рідкісноземельні елементи.
Технологічні підходи у глибоководному видобутку переважно використовують системи трубопровідного підйому, що включають гідравлічний та пневматичний підйом. Ці системи інтегруються з дистанційно керованими збиральними апаратами для підвищення гнучкості операцій. Підводна система збору включає обладнання для розкопки, подрібнення та збору руди, причому глибоководні видобувні апарати часто використовують гусеничний самохідний метод для пересування по дну через його високу вантажопідйомність та адаптивність до складних рельєфів. Обладнання для розкопки варіюється від механічних та гідравлічних пристроїв для конкрецій до ріжучих машин для сульфідів та спіральних роликових пристроїв для кобальтоносних кірок. Попри значні досягнення у підводній візуалізації, програмному забезпеченні та навігації ROV 29, технології все ще перебувають на етапах розвідки та пілотного видобутку; індустріалізація ще не реалізована.
Серед провідних компаній у цій галузі варто виділити The Metals Company (TMC), яка є найбільш помітним та просунутим гравцем. Вона провела численні випробування колектора NORI-D, продемонструвавши високий показник збору конкрецій (99,5%) з мінімальним порушенням осаду, і позиціонується для початку комерційного видобутку вже у 2025 році, очікуючи регуляторного схвалення. Global Sea Mineral Resources (GSR), дочірня компанія бельгійської DEME, інвестувала понад 150 млн євро в технології, включаючи колектор Patania II, який успішно пройшов випробування у 2021 році. Impossible Metals вирізняється екологічно орієнтованим підходом, використовуючи роботизовані “збиральні” руки з комп’ютерним зором та ШІ для індивідуального збору конкрецій, мінімізуючи порушення осаду. China Ocean Mineral Resources Research and Development Association (COMRA), державна організація Китаю, отримала значне фінансування ($2,4 млрд) на розвідку та розробку технологій і має флот з семи спеціалізованих дослідницьких суден.31 Transocean адаптує існуючі глибоководні бурові платформи для видобутку, використовуючи свій значний фінансовий та операційний досвід.
В академічному середовищі MIT Environmental Dynamics Laboratory (ENDLab) проводить дослідження впливу глибоководного видобутку, розробляючи можливості моніторингу та моделювання. USF Center for Maritime and Port Studies працює над оцінкою океанографічних умов для видобувних операцій. Institute of Deep-sea Science and Engineering, Chinese Academy of Sciences (CAS), проводить дослідження технологій розвідки та видобутку глибоководних мінеральних ресурсів.
Глибоководний видобуток є вкрай суперечливою галуззю через потенційний не до кінця зрозумілий вплив на морське середовище. Основні загрози включають руйнування середовища існування бентичних організмів, утворення осадних шлейфів, що можуть поширюватися на тисячі кілометрів і містити токсичні хімікати, а також шумове та світлове забруднення. Відсутність погоджених лімітів на небезпечні впливи є значною прогалиною в регулюванні. Зростає кількість урядів (32 країни), вчених та організацій, які закликають до мораторію або обережної паузи у великомасштабному комерційному глибоководному видобутку. Великі компанії, такі як BMW, Rivian, Apple та Google, вже заявили, що не використовуватимуть матеріали, видобуті з глибокого моря. Цей зростаючий тиск свідчить про те, що екологічні міркування стають не просто “додатковими”, а вирішальними для комерційної життєздатності. Це означає, що будь-які майбутні інвестиції України в глибоководний видобуток мають бути орієнтовані на розробку та впровадження найбільш екологічно безпечних технологій, таких як селективний збір. Це не лише зменшить потенційну шкоду, але й підвищить привабливість України як партнера для компаній, що прагнуть відповідального видобутку.
Міжнародне право та регулювання
Міжнародне право, що регулює космічний та глибоководний видобуток, перебуває на стадії формування та стикається зі значними викликами.
Космічне право
Основою міжнародного космічного права є Договір про космос (Outer Space Treaty – OST) 1967 року. Він проголошує, що космічна діяльність має здійснюватися на благо всіх націй, космос не підлягає національному присвоєнню (принцип непривласнення), забороняє зброю масового знищення в космосі та вимагає використання небесних тіл лише в мирних цілях. Держави-підписанти несуть відповідальність за свою космічну діяльність, включаючи приватні комерційні підприємства, і повинні забезпечувати їх авторизацію та постійний нагляд. Інші основні договори, такі як Угода про порятунок (1968), Конвенція про відповідальність (1972) та Конвенція про реєстрацію (1976), розширюють ці принципи. Угода про Місяць (1984) конкретно зазначає, що у разі можливості видобутку ресурсів має бути створений міжнародний режим для його регулювання.
Основною проблемою є те, що ці договори були розроблені в епоху “космічної гонки” між державами, коли приватна космічна діяльність практично не існувала. Вони відображають державно-центричну модель управління і мають суттєві недоліки у регулюванні складнощів, що виникають із швидким розширенням приватного космічного сектору. Межі космічного простору досі юридично не визначені, що ускладнює створення всеосяжної правової бази.
Триває активна дискусія щодо інтерпретації “принципу непривласнення” та “використання ресурсів”. Прихильники приватних прав стверджують, що Стаття II OST забороняє національне присвоєння території, але не згадує ресурси. Вони проводять аналогію з “виловом риби з моря”, де праця перетворює спільний ресурс на приватну власність. Закони, такі як Закон США про комерційну космічну конкурентоспроможність 2015 року, прямо надають громадянам США право “володіти, транспортувати, використовувати та продавати” космічні ресурси. Угоди Артеміди також підтримують, що видобуток ресурсів не є національним присвоєнням. Однак опоненти вказують, що космічні мінерали є кінцевими, на відміну від риби, що поповнюється. “Використання” може бути інтерпретоване як узуфрукт (право користуватися майном і плодами його використання), що в деяких правових системах є правом на нерухоме майно, а не просто діяльністю. Діяльність приватних компаній підпадає під відповідальність держави, тому їхнє присвоєння ресурсів може бути розцінене як непряме національне присвоєння, що порушує OST. Невизначеність термінів у законах (наприклад, “комерційний видобуток”, “отримано” у Законі США 2015 року) створює правові “сірі зони” та потенціал для конфліктів. Ці “сірі зони” можуть бути як можливістю для інноваційних стартапів, так і ризиком для інвестицій та джерелом міжнародних суперечок.
У квітні 2025 року Робоча група Комітету ООН з мирного використання космічного простору (UNCOPUOS) випустила проєкт рекомендованих принципів для діяльності з космічних ресурсів. Ці принципи включають свободу доступу та непривласнення, сталість та захист навколишнього середовища, а також діяльність на благо всього людства. Проте, вони не вирішують прямо протилежні концепції доступу та захисту, відкладаючи їх на Статтю I OST.
Право глибоководного видобутку
Конвенція ООН з морського права (UNCLOS) 1982 року є основоположним договором, що регулює міжнародне морське дно. Вона проголошує міжнародне морське дно та його ресурси “спільною спадщиною людства” (common heritage of mankind – CHM). Це означає, що рішення щодо діяльності з далекосяжними наслідками мають прийматися міжнародним консенсусом, а половина всіх виявлених районів видобутку має бути зарезервована для Міжнародного органу з морського дна (ISA) або країн, що розвиваються. ISA, створений UNCLOS, має винятковий мандат на нагляд за всією мінеральною діяльністю в “Районі” (міжнародних водах). Його завдання – забезпечити ефективний захист морського середовища від шкідливих впливів.
Поточний статус регулювання глибоководного видобутку в ISA характеризується нефіналізованими правилами. Станом на червень 2025 року, регуляторна база для комерційного глибоководного видобутку все ще не завершена. Переговори тривають роками, і залишається багато прогалин, включаючи відсутність згоди щодо вимог до базових екологічних даних, допустимої екологічної шкоди, механізмів дотримання, моніторингу та примусу, вирішення питань підводної культурної спадщини, вимог до страхування та відповідальності. Особливо проблемною є відсутність погоджених лімітів на небезпечні впливи, такі як осадні шлейфи, шумове та світлове забруднення. Існує ризик, що ISA може тимчасово схвалити заявку на видобуток навіть за відсутності повних правил.
Односторонні дії деяких країн, наприклад, Виконавчий наказ США (DSHMRA) щодо прискорення внутрішнього процесу одностороннього дозволу на видобуток ресурсів у “Районі”, розглядаються як підрив міжнародного управління океаном та принципу CHM. Це може створити прецедент для конфліктів та “гонки на дно”. Будь-яка комерційна експлуатація за межами національної юрисдикції без дозволу ISA буде порушенням міжнародного права, що тягне за собою міжнародну відповідальність. Країни-учасниці UNCLOS можуть оскаржити схвалення видобутку в Палаті з морських спорів Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS).
Обидві галузі – космічний та глибоководний видобуток – стикаються зі значною правовою невизначеністю та відсутністю повних регуляторних рамок. Це створює значну правову невизначеність для інвесторів. Проте, для України це також можливість впливати на формування майбутніх правил. Замість пасивного очікування, Україна може активно брати участь у міжнародних дискусіях, просуваючи принципи сталого розвитку та відповідального видобутку, що відповідає її європейським прагненням та може залучити “відповідальних” інвесторів. Це посилить її геополітичну вагу та привабливість для міжнародних партнерів, які прагнуть стабільних та етичних правових рамок.
Потенціал України
Досвід України у війні, зокрема у швидкій розробці та розгортанні БПЛА та роботизованих систем, створює унікальну базу для розвитку технологій, необхідних для космічного та глибоководного видобутку. Цей “технологічний стрибок” може бути безпопосередньо трансформований у цивільні застосування для космічного та глибоководного видобутку. Наприклад, технології автономної навігації дронів, стійких до перешкод, можуть бути застосовані для роботизованих систем у космосі (мікрогравітація, затримки зв’язку) або під водою (відсутність GPS, екстремальні умови). Це дозволяє перетворити трагедію війни на потенційну перевагу у майбутньому технологічному лідерстві.
Поточна потреба у відновленні та модернізації традиційного гірничодобувного сектору (нові геологічні дані, інвестиції, інфраструктура) може стати каталізатором для розвитку компетенцій, які будуть корисними для майбутніх галузей. Залучення іноземних інвестицій та технологій у традиційний сектор (наприклад, через угоду з США) може створити основу для подальшого розвитку у високотехнологічних напрямках. Попри “відтік мізків” через війну, Україна має кваліфіковану та відносно недорогу робочу силу, а також значну кількість інженерів та науковців з досвідом в аерокосмічній та ІТ-галузях. Ці фахівці, які зараз працюють над вирішенням “земних” проблем, є тим самим людським капіталом, який може бути переорієнтований та залучений до проєктів космічного та глибоководного видобутку. Інвестиції в освіту та утримання талантів є не менш важливими, ніж інвестиції в обладнання, оскільки саме люди будуть розробляти та впроваджувати ці майбутні технології. Це підкреслює, що подолання “земних” проблем є також інвестицією у майбутній технологічний потенціал.
Проактивна позиція у формуванні міжнародного права, цілеспрямовані інвестиції в НДДКР, розвиток людського капіталу та стратегічні міжнародні партнерства дозволять Україні не лише подолати виклики, а й зайняти гідне місце серед лідерів майбутньої глобальної економіки ресурсів. Це не просто питання видобутку мінералів; це питання розбудови нової, інноваційної та стійкої економіки, яка забезпечить Україні міцний фундамент для майбутнього.
