КОПАЛИНИ, ЯКІ ЛЕЖАТЬ ПІД ЗЕМЛЕЮ, НАЛЕЖАТЬ НАРОДУ. ЩОПРАВДА, НЕ ПРИНОСЯТЬ НІ ГРОШЕЙ, НІ КОРИСТІ – ОРИНЧАК 

Надра належать народу. Це прописано у Конституції України і вже декілька років – у Facebook. 

Так-так. Там чи не щодня, особливо після продажу спецдозволу на користування ділянкою надр, не те що можна помітити, складно не помітити сварки про те, що надра належать народу, а тут знову все продають. 

Не тягнутиму довго, скажу відразу. Надра, що просто існують у вигляді цифр у родовищах, так і залишатимуться у вигляді цифр до того моменту, поки надрокористувач не матиме спеціального дозволу на георозвідувальні роботи, розробку ділянки та видобуток. 

Довідково: Спеціальний дозвіл на користування надрами — документ, що видається Державною службою геології та надр України і засвідчує право юридичної чи фізичної особи на користування надрами з метою видобування корисних копалин.

Ключове слово тут користування. До того ж, воно тимчасове. 

Як зробити так, щоб копалини не просто належали народу, а і працювали на його благо. 

Для того, аби глибше розібратися в темі, маємо взяти за основу корисну копалину. 

Отже, компанія купує спеціальний дозвіл, аби видобувати копалину. Звучить перспективно. І, впевнена, в очах людей відразу вимальовується картинка, як готовий «продукт» мало не викопують із землі. 

Це навіть приблизно не так. 

Після отримання дозволу починається повторна геологічна розвідка. Усе тому, що перша проводилася почасти  ще за радянських часів. І така процедура має проводитися на всіх ділянках, куди заходить надрокористувач, бо дані, отримані за радянських часів часто є неточними. 

А ще не забуваймо про геологічне оформлення, хімічні аналізи тощо. Це усе час та гроші. Надрокористувача, який купив спецдозвіл. 

Повернімося ж до того, чи працює копалина на цьому етапі на народ?

Так. Яким чином? Зі сплачених податків з боку надрокористувача. Для якого, тим часом, робота не завершується. 

Для видобутку потрібна ліцензія. А це теж – час. Від моменту її отримання до початку промислового виробництва може минути близько 10 років. 

А далі – побудувати шахту (якщо копалина залягає глибоко під землею), оцінити запаси за міжнародними стандартами, врахувати екологічну складову проєкту (зважаючи на прагнення досягти нульової позначки викидів). Тобто запустити проєкт з повної екологічної оцінки. 

Замість післямови

Народ починає отримувати «прибуток» відразу після того, як надрокористувач заходить на ділянку. 

Звісно, не той, про який ви подумали (гроші кожному надрокористувачу). Поки так не працює. 

Але гроші від надрокористувачів, наприклад, за рентні платежі, надходять до державного бюджету. Звідки розподіляються до профільних міністерств тощо. 

А для того, щоби усі кошти від корисних копалин залишалися в державі, нам потрібні власні заводи, що перероблятимуть корисну копалину. 

За умови проведення всіх етапів (від видобутку до готової продукції) вдома – у нас лишатимуться і кошти. 

Які, сподіваюся, ще більше працюватимуть на благо народу.