У епоху, коли ринок електрокарів завойовує все ширші горизонти, на зміну традиційній вуглецевій енергетиці приходить “зелена”, метали групи “battery elements” стають індикатором рівня розвитку країни. Одним із таких металів є нікель.
Нікель відноситься до групи важких кольорових металів і використовується в різних галузях індустрії, починаючи з виробництва легованої сталі і закінчуючи високотехнологічними розробками у медицині і електротехніці. Нікель – це елемент, який у природі існує у вигляді ряду оксидів, сульфідів і силікатів. Його важливість пояснюється унікальними властивостями: додавання нікелю у сплави підвищує їх міцність, зносостійкість, корозійну стійкість, підвищує тепло і електропровідність, покращує магнітні і каталічні властивості. У ряді галузей промисловості, наприклад, при виготовленні реактивних двигунів, сплави нікелю, незамінні. Це метал, який наразі визнано одним із найцінніших матеріалів, що видобувався у 20-21 століттях.
На сьогоднішній день видобутком і переробкою нікелевих руд займаються 22 країни світу. Лідерами галузі вже довгий час залишаються Росія (22-23%), Канада (17-18%), Австралія (10-11%) та Нова Каледонія (10-12%). До списку крупних виробників входять Індонезія і Куба. Руди найвищої якості добуваються на Філіппінах, у Новій Каледонії, Росії та Індонезії.
Чи є нікель в Україні? Цей вид сировини належить до категорії Б – види мінеральної сировини, що на даний час в Україні видобуваються в обмежених обсягах, розвідані запаси родовищ невеликі або виснажені, нові родовища недостатньо вивчені, але потреба в таких видах сировини зумовлена зростом попиту і росту промисловості.
Власна мінерально-сировинна база нікелю в Україні представлена екзогенними родовищами силікатного нікелю кір вивітрювання Середнього Придніпров’я і Побужжя з вмістом нікелю 0,38-1,24%, тоді як у світі найбільше промислове значення мають родовища нікелю сульфідного типу.
Ще у 50-ті роки минулого століття геологами були виявлені і розвідані родовища силікатного нікелю в Кіровоградській і Дніпропетровській областях: 6 родовищ на Дніпропетровщині й 13 у Середньому Побужжі (західна частина Кіровоградської області).
Побузька група родовищ складається з шести родовищ – Пушківське, Липовенківське, Капітанівське, Деренюзьке, Грушківьке, Тернуватське, приурочені до кори вивітрювання ультрабазитів архейського віку. Тіла ультрабазитів розміром до кількох квадратних кілометрів поширені тут на площі близько 500 км2. Рудні поклади оконтурені при бортовому вмісті нікелю 0,5% і мінімальній потужності рудного тіла 1 м; мінімальний промисловий вміст становить 0,9%. Рудні тіла плащеподібної форми мають розміри за простяганням 200-2000 м, ширину 40-500 м, середню потужність 2,9-8,7 м. Глибина залягання рудних тіл від перших до десятка метрів .
Майже на всіх відомих об’єктах нікелеві руди містять промислові або близькі до промислових концентрації кобальту, а подекуди й заліза, і таким чином можуть розглядатися як комплексні прояви. На всіх родовищах нікелю підраховано запаси кобальту як супутнього компоненту.
Девладівська група родовищ (Середнє Придніпров’я) представлена чотирма родовищами, які розташовані на території Дніпропетровської області у межах Середньопридніпровського блоку УЩ – Девладівське, Карнаухівське, Сухохотірське та Тернівська пачка ультрабазитів.
Нікеленосність тут пов’язана з корою вивітрювання ультрабазитових масивів латеритного типу. Нікель у розрізі кори вивітрювання розподілений нерівномірно. Родовища являються комплексними.
Так на Девладівському родовищі середній вміст нікелю становить 1,06-1,24%, а на окремих ділянках досягає 1,5-2%, вміст кобальту – 0,04-0,05%. Карнаухівське родовище залізо – кобальт – нікелевих руд характеризуються наступними вмістами металів: нікель – 0,94 %; кобальт – 0,088 %; залізо – 32,94 %. Кора вивітрювання серпентинитів і тальк-магнезитових порід Сухохутірського родовища характеризується вмістом у рудах нікелю – від 0,2 до 2,0%, кобальту – середній вміст 0,055%, заліза – середній вміст 24,3%. Серпентиніти Тернівської пачки ультрабазитів містять 0,22-0,25 Ni, 0,48-0,56% Cr2O3, 0,014-0,024% CoO.
На сьогоднішній Державним балансом корисних копалин України обліковуються запаси металічного нікелю за категоріями А+В+С1 у кількості 215,60 тис. т, а також за категорією С2 – 2,20 тис. т.
В Україні є певні перспективи пошуків і виявлення сульфідного мідно-нікелевого зруденіння. Поки виявлено і попередньо розвідано із застосуванням бурових робіт (пройдено 37 свердловин обсягом 15457 м) Прутівський рудо прояв, що пов’язаний з базит-ультрабазитовою інтрузією ранньопротерозойського віку на північному заході УЩ. За попередньою оцінкою, на цій ділянці можна прогнозувати відкриття родовища із запасами нікелю 210 тис. т, міді 95 тис. т, кобальту 8 тис. т і платиноїдів.
У Північно-Західному районі УЩ відомо ще кілька масивів основних і ультраосновних порід ранньопротерозойського віку, що належать до прутівського комплексу і перспективних на виявлення промислового кобальт-мідно-нікелевого зруденіння (Залізнянський, Кам’янський та ін.).
На УЩ відомо і ряд інших районів з інтрузіями базит-ультрабазитового складу і ще не вивчені гравітаційні максимуми, де можуть бути виявлені більші поклади мідно-нікелевих руд. Це насамперед Побужжя, Придніпров’я і Приазов’я, а також смуга максимумів, простежена на заході щита від смт Кодима в напрямку смт Шаргород і м. Хмельницький.
Чи добувають сьогодні нікель в Україні? На сьогоднішній день в Україні видано один спеціальний дозвіл №6141 від 15.09.2016 р. на видобування силікатних нікелевих руд ділянки Західно-Лащівська у Миколаївській області ТОВ “ВІП-ТРЕЙДЕР” та один спеціальний дозвіл №4975 від 22.02.2019 р. на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Прутівського міднонікелового рудопрояву у Житомирській області ТОВ “Кольормет України”.
Державною службою геології та надр України пропонується до виставлення на аукціон три об’єкти поліметалічного зруденіння: ділянка Железняки з рудопроявом Железняки у Житомирській області , Липовенківське родовище у Кіровоградській області , комплексна Сухохутірська ділянка тальк-магнезитових та поліметалічних руд у Дніпропетровській області.
Що не так? Як бачимо нікель в Україні все ж таки є. Проте разом з тим є і чимало проблем. І основна полягає в тому, що нікелеві руди України бідні. Експортувати таку руду у інші країни неможливо – її не будуть купувати. Єдине підприємство на території України, що здатне переробляти руди такого типу – Побузький феронікелевий комбінат працює повністю на імпортній сировині і належить міжнародній компанії Solway Investment Group, відмовляється від переробки вітчизняної сировини. Комбінат використовує лише імпортну руду з вмістом нікелю 2,1-2,2 %. Руда завозиться морськими судами з Нової Каледонії, Філіппін, Південної Америки.
Ще одна проблема силікатні руди, на відміно мідно-нікелевих сульфідних, мало хто у світі збагачує. Але попит у світі на нікель є і він постійно зростає. Питання в тому чи скористається Україна можливістю стати гравцем на ринку рідкісних металів і чи можливо це взагалі?
Майбутній видобуток нікелевих руд в Україні тісно пов’язаний з технологіями їхньої переробки, які мають бути адаптовані до українських руд.
Проте є досить успішний світовий досвід і методи збагачення бідних нікелевих руд. Одним із таких методів є комбінований безвідходний спосіб переробки бідних силікатних нікелевих руд, який включає експрес-аналіз ядерно-фізичними методами, усереднення якості нікелевих руд, грохочіння і дроблення, пошматкову ядерно-фізичну сепарацію руд, з видаленням щільних мас гідрооксидів заліза і кремнезему з низьким вмістом нікелю, з подальшим розділенням отриманого матеріалу за крупністю на декілька продуктів, із яких одні направляють на традиційну металургійну переробку, а інші направляють на кучне бактеріально-хімічне вилуговування кремнезему за допомогою силікатних бактерій Silucius.
Тож на передній план поступово виходять не стільки обсяги запасів і вмісти корисних компонентів, а ефективні, сучасні технології їх вилучення і збагачення. І Україна має шанс зайняти цю нішу. Для цього потрібно всього небагато: фінансування досліджень у цьому напрямку, цілеспрямовані розвідувальні роботи на нікель і покращення інвестиційного клімату у сфері надрокористування шляхом реформування законодавства.
Малова Марина
