Початок березня 2026 року став точкою різкого загострення на світових енергетичних ринках. Події на Близькому Сході та війна в Україні несподівано переплелися у єдину геополітичну драму, що змінює маршрути транспортування нафти, ціни на паливо та баланс сил у Європі.
Близькосхідна криза та глобальний ціновий шок
Головним каталізатором турбулентності стала масована військова операція США та Ізраїлю проти Ірану. У відповідь Тегеран заблокував Ормузьку протоку — стратегічний морський коридор, через який проходить близько чверті світового транспортування нафти.
Результат не забарився. У Перській затоці зупинилися понад 150 танкерів, а світові ринки миттєво відреагували різким стрибком котирувань. Ціни на нафту перевищили позначку $80 за барель, а за песимістичними прогнозами можуть зрости до $140.
Енергетичний шок швидко докотився й до України. Зростання цін на бензин і дизель на українських АЗС на кілька гривень за літр, яке фіксується на початку березня, є прямим наслідком іранської кризи та глобального подорожчання нафти.
Фактор російської нафти та зірвані перемовини
Зростання цін на нафту має й інший геополітичний ефект — воно збільшує фінансові ресурси Росії для ведення війни. На цьому тлі 4 березня Президент України Володимир Зеленський заявив про відсутність умов для проведення запланованих на 5–9 березня тристоронніх мирних перемовин між Україною, США та Росією.
Причиною стали незмінні вимоги Кремля щодо передачі неокупованих територій Донбасу, а також зміщення глобального фокусу безпеки на Близький Схід. У ситуації, коли Москва отримує надприбутки від високих цін на нафту, Київ застосував інший інструмент впливу — зупинку транзиту російської сировини до Європейського Союзу.
Президент Зеленський категорично відмовився відновлювати перекачувальну станцію нафтопроводу «Дружба» у Бродах, яка була зруйнована січневим ракетним ударом. Київ наголосив, що не допомагатиме транспортувати російську нафту та фінансувати агресора.
Угорський ультиматум і нафтовий дефіцит
Непрацюючий нафтопровід «Дружба» став серйозною проблемою для Угорщини саме в момент глобального цінового шоку. Втрата доступу до дешевої російської трубопровідної нафти створює ризики для економіки країни та політичних позицій прем’єр-міністра Віктора Орбана.
Будапешт різко відреагував на позицію Києва. Угорський прем’єр назвав невідновлення транзиту «державним бандитизмом» і пригрозив силовими діями для розблокування постачань, зупинкою експорту дизельного пального в Україну та блокуванням фінансування ЄС.
Тим часом угорська компанія MOL була змушена в екстреному порядку викачувати технологічну нафту з української ділянки трубопроводу для стабілізації системи.
Водночас профільні експерти енергетичного ринку вважають, що реальна загроза угорського паливного ембарго для України є мінімальною. Українські імпортери вже переорієнтували логістику на інших європейських трейдерів.
Справжнім викликом для ринку залишається інше — тривалість війни з Іраном і реакція альянсу ОПЕК+, який розглядає можливість термінового збільшення видобутку нафти.
Стратегічна альтернатива для Європи
На тлі конфлікту довкола «Дружби» Україна пропонує Європейському Союзу інший сценарій енергетичної безпеки. Замість відновлення транзиту російської сировини Київ пропонує використати маршрут «Одеса – Броди» разом із перевалкою неросійської нафти через розблоковані чорноморські порти.
Такий підхід може стати основою реальної диверсифікації постачання енергоносіїв для країн ЄС. У ситуації, коли глобальна енергетична система переживає один із найнестабільніших періодів за останні роки, саме нові маршрути та нові партнерства визначатимуть майбутню архітектуру енергетичної безпеки Європи.
