Голова фінансового комітету ВР Данило Гетманцев заявив, що держава не володіє актуальною інформацією про свої надра. Це ускладнює залучення інвесторів, адже без чіткої оцінки запасів “нам нема чого запропонувати партнерам”.
Що пропонується?
Провести комплексний аудит запасів корисних копалин Створити сучасну систему обліку та управління надрами Забезпечити прозорість і доступність геологічної інформації
Що ставиться на меті?
Чітке розуміння ресурсного потенціалу відкриє можливості для інвесторів Дозволить ефективніше розвивати стратегічні галузі – від критичної сировини до енергетики Підвищить конкурентоспроможність України на світовому ринку надрокористуванняПопри те, що наша Асоціація завжди послідовно підтримувала боротьбу держави з т.з. “сплячими ліцензіями” та пов’язані із цим заходи щодо максимально ефективного користування надрами, головною проблемою для залучення інвесторів є негативна тенденція розвитку мінерально-сировинної бази держави. Запобігти цьому можна завдяки активному залученню приватних гравців на ринок геологічної розвідки.
Починаючи з 1994 року, приріст нових запасів переважної кількості копалин не компенсує їх видобуток. Наприклад, крім традиційного імпорту нафти, газу, деяких кольорових і рідкісних металів, коксівного вугілля, магнезиту, плавикового та польового шпату Україна розпочала ввозити навіть сірку, яку до 1992 року сама експортувала на 1,5-2,9 млн тонн на рік!
За останні 30 років функції геологічних служб різних країн світу суттєво змінилися. Якщо раніше вони в тій чи іншій мірі брали участь у здійсненні геологорозвідки, то на сьогодні практично не здійснюють таку діяльність. До їх функцій зазвичай відноситься тільки ті, які не можуть виконувати приватні інвестори – різні функції, пов’язані зі збором, зберіганням, обробкою, наданням користувачам геологічної інформації. Що ж стосується власне геологорозвідувальних робіт, вони, як правило, здійснюються приватними інвесторами.
Наша асоціація вважає, що держава має набагато активніше залучати приватні компанії до геологорозвідки. Адже наразі в законодавстві не передбачено надання окремих спецдозволів для геологічного вивчення і практично відсутні стимули для бізнесу ризиковано інвестувати у нові нерозвідані ділянки. Зокрема, Україні варто використати успішний досвід функціонування юніорських компаній, які наразі ефективно проводять абсолютну більшість геологорозвідки у розвинених країнах.
Така тенденція не випадкова, на сьогодні у світі в галузі геологорозвідувальних робіт переважно діють компанії з недержавною формою власності. Так, відповідно до світового огляду стану геологорозвідки родовищ кольорових металів, починаючи з 2005 р., більше 50% світових обсягів геологорозвідувальних робіт у цій галузі фінансувалося і здійснювалося юніорськими компаніями, являють собою малі компанії з недержавною формою власності, які в основному спеціалізуються на геологорозвідувальних роботах). 30–35% здійснювалося власне великими видобувними компаніями (понад 500 млн дол. США річного доходу), близько 15% – середніми видобувними компаніями (50–500 млн дол. США річного доходу) і тільки 1–2% – державними та іншими компаніями.
Законодавство більшості країн містить чітке виокремлення окремого документа дозвільного характеру для проведення геологічної розвідки та пошукових робіт, що регулюється в усіх випадках окремими розділами спеціальних кодифікованих актів з питань користування надрами.
Існує практика застосування такого принципу видачі дозволу/ліцензії для проведення геологічної розвідки, як «first come – first served». Відповідно до цього механізму встановлюється пріоритетне право заявника, що звернувся перший, на отримання дозволу. Заяви розглядаються в порядку черговості, право наступного заявника виникає у разі відмови попереднього або вмотивованої відмови уповноваженого органу.
Застосування такого принципу значно пожвавить ринок приватної геологорозвідки та забезпечить ріст інвестицій до цієї галузі, появу нових родовищ, ріст мінерально-сировинної бази країни. Також розбудова такої ділової екосистеми є звичною для більшості провідних добувних країн світу, що значною міро полегшить адаптацію іноземного інвестора до українського бізнес-клімату.
Саме тому ми звертаємося до фінансового комітету ВР та його голови з проханням конструктивної допомоги у розробці критично важливих в умовах війни стратегій розвитку мінерально-сировинної бази України. Саме проблема недостатнього рівня розвідки ділянок корисних копалин є як головним барʼєром для розширення банку родовищ, так і головною причиною відсутності інтересу з боку зарубіжних інвесторів до наявних родовищ. Значний фактор, що також відлякує інвестора – це загроза позбавлення спецдозволів власників, що отримали його законним шляхом на основі чинних на той час актів законодавства. Асоціація однозначно підтримує аукціонний принцип рівного та прозорого отримання права на користування надрами, однак важливо памʼятати про те, що основоположним принципом є те, що закон не має зворотної дії у часі.
