На конференції COP29, яка відбулася цього року, було ухвалено кілька важливих рішень, що визначатимуть напрямок глобальної кліматичної політики на найближче десятиліття. Ключовим серед них стало затвердження нового глобального фінансового механізму для підтримки кліматичних ініціатив у країнах, які найбільше постраждали від наслідків змін клімату. В нашому матеріалі ми розглянули основні події та зміни, затвердженої на COP, що будуть впливати на національну економіку та її провідні галузі.
Новий план передбачає мобілізацію щонайменше $300 мільярдів щорічно до 2035 року, що утричі перевищує попередній цільовий показник. Ці кошти мають забезпечити підтримку країнам, що розвиваються, для скорочення викидів і протидії наслідкам кліматичних змін, які стають дедалі руйнівнішими.
Однак, попри важливість нового фінансового механізму як першого кроку до забезпечення більш безпечного і справедливого майбутнього, експерти наголошують, що його обсяги суттєво менші за реальні потреби. Для країн, що розвиваються, цих коштів недостатньо, щоб ефективно реалізувати низьковуглецевий розвиток і захистити населення від посилення посух, повеней і пожеж.
Учасники не змогли досягти консенсусу щодо результатів тогорічного саміту, який містив заклик до переходу від викопного палива до відновлюваних джерел енергії. Це питання було відкладено для розгляду на наступних раундах переговорів.
Результати COP29 підкреслюють, що кліматична криза потребує не лише фінансових зобов’язань, але й політичної волі до здійснення радикальних змін в енергетичному балансі світу. Відсутність згоди щодо переходу від викопного палива загрожує уповільнити темпи боротьби зі змінами клімату, які вже зараз впливають на мільйони людей у всьому світі.
Хоча результати COP29 є важливим кроком уперед, вони виявили недоліки у спільних зусиллях світової спільноти. Для досягнення кліматичних цілей необхідно значно більше ресурсів та рішучих дій з боку як розвинених країн, так і тих, що розвиваються.
Багато представників країн, що розвиваються, залишили саміт глибоко розчарованими та обуреними тим, що багатші держави не запропонували більших фінансових зобов’язань. «Країни, які найбільше відповідальні за кліматичну кризу, знову нас підвели», — йдеться в заяві групи найменш розвинених країн. «Ми залишаємо Баку без амбітної мети кліматичного фінансування, без конкретних планів щодо обмеження зростання глобальної температури до 1,5 °C і без критично необхідної підтримки для адаптації та відшкодування збитків».
Попри це, результати саміту продемонстрували, що країни залишаються відданими спільним діям у сфері клімату — хоча й не без недоліків. Проте необхідно більше амбіцій, особливо напередодні COP30, який відбудеться в Белені, Бразилія.
Кліматичне фінансування
Що сталося?
Питання фінансування перебувало в центрі уваги на COP29. Ставки були високими, оскільки зовнішнє фінансування має вирішальне значення для переходу всіх країн, що розвиваються, до низьковуглецевого і кліматостійкого розвитку. Амбіції в боротьбі зі змінами клімату безпосередньо пов’язані з рівнем доступного фінансування. Делегати починали з кардинально різних позицій, але врешті дійшли компромісу.
Ключовим елементом нової угоди стала оновлена фінансова мета — щонайменше $300 мільярдів щорічно до 2035 року. Вона замінює попередню мету, що передбачала $100 мільярдів щороку з 2020 року та до 2025 рік. Ця сума включає як державне фінансування, так і приватні інвестиції, залучені за рахунок державних коштів.
Однак, попри те, що нова ціль утричі перевищує попередній показник, вона все ще нижча за той рівень, якого могли б досягти, і значно відстає від потреб країн, що розвиваються. Це викликало розумне обурення та розчарування в усьому світі.
Як і у випадку з попередньою метою, розвинені країни відіграватимуть провідну роль у мобілізації фінансування. Проте нова угода передбачає можливість добровільного зарахування внесків країн, що розвиваються, до багатостороннього кліматичного фінансування або їхнього власного двостороннього фінансування на досягнення цієї мети. Хоча ці країни можуть відмовитися від участі, це свідчить про значний зсув у готовності деяких країн, що розвиваються, офіційно й добровільно підтримати цю мету.
Однак, важливо зазначити, що нова ціль не дозволяє прямо порівнювати $100 мільярдів і $300 мільярдів, оскільки попередня мета включала лише 70% фінансування від багатосторонніх банків розвитку (відповідно до пропорції капіталу, наданого розвиненими країнами).
Визнаючи потребу у значно більших коштах, результати COP29 закликали всі сторони працювати над залученням $1,3 трильйона фінансування для країн, що розвиваються, до 2035 року. Ця сума включає $300 мільярдів із державних та приватних джерел і значно ближча до реальних фінансових потреб країн для захисту від кліматичних ризиків і переходу до низьковуглецевого розвитку.
Сторони також домовилися розробити «Дорожню карту від Баку до Белена», яка визначатиме, як залучити додатковий трильйон.
Окрім збільшення обсягів фінансування, ухвалення нової мети також стало можливістю звернути увагу на якість і доступність кліматичного фінансування. Для деяких країн, що розвиваються, тип фінансування — наприклад, гранти замість кредитів, а також легкість доступу до цих коштів — був не менш важливим, ніж їхній обсяг. Деякі країни також наголошували, що розподіл коштів має бути в центрі уваги, щоб забезпечити їх надходження до найбідніших і найуразливіших країн.
Остаточний текст рішення лише частково торкається цих питань. У ньому згадуються особливі обставини найменш розвинених країн (LDC) та малих острівних держав (SIDS) і висловлюється заклик до спрощення доступу до фінансування, зокрема через полегшені процедури подання заявок та розподілу коштів. Документ також передбачає спеціальну оцінку доступу до кліматичного фінансування.
Втім, угода уникає конкретніших заходів, таких як встановлення чітких цільових показників фінансування для окремих регіонів, рівнів доходів або видів витрат (наприклад, на адаптацію). Це викликало занепокоєння серед деяких країн, що їм і надалі буде складно отримати достатнє фінансування.
Для моніторингу прогресу нова мета використовує чинну систему розширеної прозорості Паризької угоди та передбачає підготовку звіту про досягнення у 2028 році. Її реалізація також буде врахована в рамках Глобальної оцінки перед 2035 роком, включаючи перегляд мети у 2030 році.
Що далі?
У контексті підготовки до COP30 у Белені наступний рік стане вирішальним для виконання чинних міжнародних зобов’язань щодо кліматичного фінансування. Поточні цілі, які включають подвоєння фінансування для адаптації та надання $100 мільярдів щороку, завершуються у 2025 році. Країни мають продовжувати реалізовувати ці зобов’язання, водночас прагнучи до більш амбітних планів у майбутньому.
Країни також можуть розглянути способи вдосконалення мети у $300 мільярдів, зокрема через співпрацю з міжнародними фінансовими установами для подальших реформ, використання інноваційних фінансових інструментів і залучення коштів через Глобальну робочу групу із солідарних зборів (Global Solidarity Levies Task Force), яка досліджує можливі механізми кліматичних зборів.
Наступний рік також відкриває можливості для поглиблення обговорення проблеми боргу в країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Зокрема, остаточний звіт Експертного огляду щодо боргу, природи й клімату буде опубліковано навесні 2025 року.
Для досягнення цілей Паризької угоди потрібно докласти значних зусиль, щоб уся фінансова система — включаючи приватний сектор, національні ресурси та банки розвитку — масштабувала свої фінансові потоки і узгодила їх із завданнями глобального кліматичного пом’якшення та адаптації. Останній діалог у Шарм-ель-Шейху щодо реалізації статті 2.1c (яка передбачає узгодження всієї фінансової системи з глобальними потребами у пом’якшенні змін клімату та адаптації) відбудеться напередодні COP30.
Реалізація результатів Глобальної оцінки
Що сталося?
На COP28 у Дубаї перша Глобальна оцінка (GST) оцінила колективний прогрес у рамках Паризької угоди та визначила наступні кроки для її реалізації. Серед найважливіших результатів саміту — історичний заклик до переходу країн від викопного палива, а також цілі щодо масштабування відновлюваних джерел енергії, скорочення викидів у транспорті та захисту лісів.
Усі ці результати мали стати основою для нового покоління національних кліматичних планів (так званих “національно визначених внесків” або NDC), які мають бути представлені у 2025 році перед COP30. Обговорення на COP29 зосередилися на тому, як просувати ці новаторські результати, головним чином у рамках діалогу Об’єднаних Арабських Еміратів. Проте виникли розбіжності щодо меж цього діалогу.
Деякі країни стверджували, що обговорення має бути зосереджене виключно на масштабуванні фінансування, тоді як багато інших наполягали на тому, щоб охопити весь спектр результатів GST, включаючи перехід від викопного палива.
Іншим спірним моментом стало питання, чи достатньо проєкту тексту рішення COP29 щодо діалогу ОАЕ відображає результати GST у сфері енергетики та природи, зокрема перехід від викопного палива. Декілька країн вважали, що відсутність чітких згадок про викопне паливо буде серйозним кроком назад. Попри зусилля головування COP29 подолати ці розбіжності, досягти консенсусу не вдалося, і обговорення було перенесено на наступний рік.
Що далі?
Обговорення поновляться на міжсесійних переговорах РКЗК ООН у Бонні, Німеччина, у червні 2025 року, з метою досягнення домовленостей до COP30 у листопаді 2025 року. Відкладення також торкнулося інших пунктів порядку денного, пов’язаних із пом’якшенням змін клімату, зокрема уточнення особливостей нових NDC.
Попри цей крок назад, країни отримали важливу можливість інтегрувати ключові цілі зі скорочення викидів у свої NDC. Ці плани мають базуватися на результатах Глобальної оцінки та включати:
- скорочення викидів парникових газів (ПГ) на рівні всієї економіки,
- перехід від викопного палива,
- активні дії щодо розвитку відновлюваної енергетики, транспорту та захисту лісів.
Національні кліматичні плани (NDC)
Що сталося?
Наступний раунд національно визначених внесків (NDC), який має бути представлений на початку наступного року, визначить цілі скорочення викидів до 2035 року, а також (в ідеалі) посилені цілі до 2030 року. У цих планах будуть окреслені заходи, які країни впроваджуватимуть у ключових секторах. Деякі країни вже розпочали цей процес, представивши свої нові NDC на COP29, зокрема:
- Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) стали першими, хто подав новий NDC, зобов’язавшись скоротити викиди парникових газів (ПГ) на 47% до 2035 року порівняно з 2019 роком. Плани також включають секторальні цілі (зокрема для енергетики, промисловості та транспорту), які можуть допомогти досягти загального скорочення викидів. Проте ця амбітна мета на 2035 рік ослаблена недостатньо рішучими цілями на 2030 рік і поточними політиками, що підтримують виробництво викопного палива.
- Велика Британія оголосила про ціль скоротити викиди ПГ щонайменше на 81% до 2035 року порівняно з 1990 роком. За оцінкою Комітету зі змін клімату Великої Британії, ця нова ціль робить значний внесок у глобальну мету обмеження підвищення температури до 1,5 °C і задає круту траєкторію досягнення нульових викидів. Однак для досягнення цих цілей країна має посилити свої поточні політики та інвестиції, особливо ті, що спрямовані на швидке скорочення використання викопного палива.
- Бразилія зобов’язалася скоротити викиди на 59%-67% від рівнів 2005 року до 2035 року. Досягнення 67% скорочення викидів ПГ дозволило б Бразилії стати на шлях до нульових викидів і продемонструвати готовність боротися з кліматичною кризою, тоді як нижній рівень цього діапазону поставив би під сумнів амбіції країни. Новий план Бразилії також вирізняється покращенням координації з містами та іншими субнаціональними акторами, які відіграють критично важливу роль у подоланні кліматичних викликів, через проєкти, такі як ініціатива CHAMP.
Коаліція з числа розвинених і країн, що розвиваються, — включаючи Канаду, Чилі, ЄС, Мексику, Норвегію, Панаму, Швейцарію та Велику Британію — зобов’язалася на COP29 подати NDC, які містять загальноекономічні цілі, що визначають амбітний шлях досягнення ними власних цілей нульових викидів. Примітно, що приєднуючись до цієї групи, Мексика стала останньою країною G20, яка зобов’язалася досягти нульових викидів до 2050 року.
Крім того, на саміті G20 і протягом другого тижня COP29 президент Індонезії Прабово Субіанто висловив оптимізм, що викиди ПГ його країни досягнуть нульового рівня до 2050 року — на ціле десятиліття раніше, ніж було заявлено раніше. Він також заявив, що Індонезія планує протягом наступних 15 років повністю відмовитися від використання електростанцій на викопному паливі, включаючи значний парк вугільних станцій. Однак для заміщення цієї електроенергії знадобиться значно більше, ніж 75 ГВт відновлюваної енергії, які країна обіцяла забезпечити до того часу.
Що далі?
Усі країни мають представити нові кліматичні зобов’язання напередодні COP30. (Хоча офіційний термін подання NDC — лютий 2025 року, деякі країни, ймовірно, зроблять це пізніше у тому ж році.)
Основна увага має бути зосереджена на найбільших забруднювачах, які повинні очолити зусилля зі значного скорочення викидів. Це включає встановлення амбітних короткострокових цілей, які зроблять досяжними завдання щодо нульових викидів.
Критично важливо, щоб кліматичні дії стали основою економічних і галузевих стратегій країн, зокрема через включення цих заходів до NDC. Це вимагає рішучих зусиль для швидкого переходу від викопного палива до майбутнього з нульовими викидами та стійкістю до змін клімату.
Вуглецеві ринки
Що сталося?
Після багаторічних переговорів COP29 зробив важливі кроки до впровадження статті 6 Паризької угоди, яка стосується ринків вуглецю. Було погоджено керівні принципи для положень статті 6.2 (торгівля вуглецевими одиницями між країнами, відома як ITMOs — міжнародно торговані результати пом’якшення) і статті 6.4 (створення механізму кредитування вуглецю між країною та іншими суб’єктами в рамках Паризької угоди, що вважається наступником Механізму чистого розвитку — CDM).
На початку COP29 країни домовилися продовжити роботу над стандартами, затвердженими Наглядовим органом PACM (Механізм кредитування в рамках Паризької угоди). До цих стандартів входять:
- принципи вуглецевих вилучень,
- методології для кредитування,
- соціальні та екологічні запобіжники.
Однак країни попросили Наглядовий орган уточнити ці стандарти та представити оновлення на наступному COP у Белені.
Технічні кроки для запуску статті 6
Країни також узгодили низку технічних, але важливих керівних принципів, необхідних для запуску механізмів статті 6:
- Щодо ITMOs між країнами домовлено, що після передачі кредиту його авторизація не може бути змінена країною-емітентом без попередньої згоди. Іншими словами, угоди не можна змінювати ретроспективно.
- Якщо буде виявлено невідповідності між інформацією про кредити та перевіркою технічного органу, такі кредити не можуть бути зараховані для досягнення NDC країни.
Ці кроки забезпечують більшу прозорість та узгодженість у використанні ринкових механізмів для скорочення викидів.
Що далі?
Після ухвалення стандартів PACM у перший день COP Наглядовий орган механізму за статтею 6.4 тепер має уточнити ці стандарти. У майбутні роки країнам потрібно буде вирішити низку технічних питань, зокрема:
- надання вказівок щодо коригувальних заходів для NDC, що мають однорічний і багаторічний формати,
- питання, пов’язані з уникненням викидів.
Попри необхідність подальшої роботи, стаття 6 тепер може вступити в дію, і країни можуть починати кроки для торгівлі вуглецевими кредитами. Критично важливо забезпечити ретельний контроль, щоб гарантувати, що кредити є надійними, сприяють реальному скороченню викидів і відповідають екологічним та соціальним запобіжникам.
Розвиток результатів, досягнутих у Баку
Угода щодо кліматичного фінансування, досягнута в Баку, стала важливим, хоч і скромним, фундаментом для підтримки країн, що розвиваються, у їхньому переході до низьковуглецевого майбутнього та захисту населення від наслідків кліматичних змін. Однак попереду ще багато роботи — від Баку до Белена і далі — для масштабування державного кліматичного фінансування та узгодження ширшого фінансового потоку з цілями Паризької угоди. Це має надати країнам, що розвиваються, чіткі сигнали про майбутні інвестиційні потоки під час підготовки їхніх наступних NDC.
Наступний рік стане випробуванням готовності країн до швидкого скорочення викидів і посилення кліматичної стійкості. Для досягнення цілей необхідно зменшити глобальні викиди на 60% від рівня 2019 року до 2035 року. Країни мають проявити відповідний рівень амбіцій у своїх NDC, підкріплених секторальними зобов’язаннями, ефективними політиками, чіткими інвестиційними сигналами та зусиллями всього суспільства для боротьби зі змінами клімату і захисту людей.
Напередодні COP30 ці кроки є ключовими для прискорення прогресу до безпечнішого і кращого майбутнього для всіх.
