Сьогодні мала змогу поспілкуватися з учнями Українського колежу ім. В. О. Сухомлинського – звичайно, агітувала молодих українців обирати професійних шлях у геології та добувній промисловості. Творча енергія та невпинне бажання моїх маленьких співбесідників розширювати горизонти дає надію, що, незалежно від кількості українців за наступним переписом, – ми будемо жити у кращій державі. Сподіваюся, мої слова знайшли відгук в серцях підлітків, адже саме геологи можуть розігнати той локомотив, за яким поїде добробут всієї держави.
Хоча у довгостроковій перспективі можливе істотне зниження попиту на деякі корисні копалини (особливо паливно-енергетичного блоку), цінність професії геолога буде лише рости. Адже поклади завжди зменшуються, їх стає все важче видобувати, а це означає, що якісна геологічна експертиза буде оплачуватися ще більше, а попит на професію геолога – ще вищий! З іншої сторони, це пропорційно призведе і до вищої конкуренції на ринку праці серед знавців наук про землю.
Проте лукавством буде сказати, що у довгостроковій перспективі професія геолога залишиться у сучасному її вигляді. Геологічна наука завжди була в авангарді цифрових технологій: безліч сучасних побутових технологій, без яких складно уявити життя, проходили «обкатку» саме на полях розвідки корисних копалин. У 2018 році профільну спільноту вразила новина – вперше родовище корисних копалин було знайдено штучним інтелектом, без допомоги людини. І розробником цієї унікальної технології є українець Роман Теслюк засновник стартапу Earth AI. Його технологія дозволила віднайти родовище свинцю та ванадію на території Австралії. Собівартість такого геологічного вивчення, за словами розробників, склала $11 тис. – замість декількох мільйонів за традиційними методами вивчення.
На жаль, цей кейс, як і багато інших, не є закономірністю, не є результатом сталого функціонування системи підготовки фахівців. Цей кейс – результат наполегливої праці однієї людини, для якої соціальні реалії України були скоріш стримуючим фактором, ніж точкою росту. Однією з цілей НАДПУ я вбачаю зміну такого стану речей – таланти мають право на всебічну підтримку суспільства. Наскільки видатними можуть бути наші досягнення у науках про землю, якщо галузь оновиться сотнями натхненних та допитливих очей, у які я дивилася сьогодні.
Добувна промисловість – не атавізм позаминулого сторіччя, а є високотехнологічною, динамічною галуззю економіки. Деякі кажуть, що чим більше держава отримує прибутків від корисних копалин, тим більша вірогідність потрапити у «ресурсне прокляття», коли економіка не розвивається, живучи за рахунок сировинної ренти. Перефразовуючи професора Преображенського, прокляття не в ресурсах, а в головах. Якщо спрямовувати такі кошти на розвиток людського капіталу та створення інвестиційних можливостей – прокляття перетворюється на велике благо.
