«ДЮНА» ФРЕНКА ГЕРБЕРТА: ЯК БОРОТЬБА ЗА РЕСУРСИ ВПЛИВАЄ НА СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ ТА ПОЛІТИКУ

Культовий фантастичний роман «Дюна» Френка Герберта давно став об’єктом уваги не лише шанувальників наукової фантастики, а й економістів, соціологів та політологів. У вигаданому світі «Дюни» центральне місце займає боротьба за ресурси, зокрема за спецію меланж, яка є ключовим елементом для міжзоряних подорожей. Ця боротьба нагадує реальні історичні та сучасні конфлікти навколо ресурсів на Землі. Чому стратегія перетворення ресурсів на зброю сьогодні є помилковою, особливо в умовах, коли галузь перебуває в детермінанті очікування боротьби за критичну сировину на тлі ресурсного націоналізму? Розглянемо в нашому матеріалі

Світ «Дюни» та його паралелі з реальністю

У романі «Дюна» дві могутні династії — Харконнени та Атрейдеси — борються за контроль над пустельною планетою Арракіс, де видобувається спеція меланж. Цей ресурс є життєво важливим для галактичної економіки, оскільки без нього неможливі міжзоряні перельоти. Однак для Арракіса меланж став прокляттям: планета залишається бідною, оскільки галактичні еліти зацікавлені лише у видобутку ресурсу, ігноруючи розвиток регіону. Вода, яка є на планеті, руйнує меланж, що робить її загрозою для економічної стабільності галактики.

Ця історія нагадує численні приклади з історії Землі, де країни, багаті на ресурси, часто ставали об’єктами боротьби між могутніми державами. Які ресурси можна назвати «спецією» землян? Які країни опинялися в центрі світових конфліктів через свої багатства? І чи є в історії боротьби за ресурси щось, що може дати надію на краще майбутнє?

Акт I: Ароматне золото

Класичним прикладом земного меланжу можна вважати прянощі. Торгівля ними почалася ще в давнину і відігравала ключову роль у геополітиці. Наприклад, у XVI столітті мускатний горіх і гвоздика, які вирощувалися лише на Молуккських островах в Індонезії, були найціннішими товарами. Спочатку ці острови контролювали португальці, але після голландсько-португальської війни 1601–1661 років вони перейшли під владу голландців. Ця війна, подібно до галактичних конфліктів у «Дюні», велася по всій планеті, а участь приватних корпорацій лише підсилює паралелі з романом Герберта.

Вид на Пулау-Ран (острів Ран) у морі Банда з індійськими кораблями та іншими судами на рейді

Голландська Ост-Індська компанія жорстоко експлуатувала місцеве населення, встановлюючи монополію на виробництво та експорт прянощів. Така політика залишила глибокий слід в історії колоній, але ще більшу шкоду завдали інститути, які європейці залишили після себе. Як стверджують нобелівські лауреати Дарон Аджемоглу, Саймон Джонсон та Джеймс Робінсон, у регіонах, де колонізатори не планували жити постійно, вони створювали інститути, спрямовані на максимальне викачування ресурсів. Це нагадує ситуацію на Арракісі, де еліти цікавилися лише видобутком спеції.

Однак експлуатація ресурсів не може тривати вічно. На Землі монополія на прянощі зникла через глобалізацію торгівлі, витік насіння та зміну балансу сил. До XIX століття прянощі втратили статус предмета розкоші.

Акт II: Чорне золото

Не лише конфлікти за ресурси роблять Арракіс схожим на Землю. На написання «Дюни» Герберта надихнуло Арабське повстання 1916–1918 років, коли арабське населення боролося проти Османської імперії. Британія, яка мала економічні інтереси в регіоні (нафта та контроль над Суецьким каналом), підтримала це повстання.

Комерційна нафтова свердловина у Саудівській Аравії, 1938 рік

Нафта стала ключовим ресурсом у XX столітті. У 1960 році Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт і Венесуела створили Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка контролювала більшу частину світового видобутку. ОПЕК використовувала нафту як інструмент впливу, що найяскравіше проявилося під час нафтової кризи 1973 року, коли ембарго на поставки нафти до США та Західної Європи призвело до різкого зростання цін.

Однак на відміну від меланжу в «Дюні», нафта не є незамінним ресурсом. Розвиток технологій, відкриття нових родовищ та збільшення енергоефективності дозволили країнам зменшити залежність від ОПЕК. Наприклад, сланцева революція в США зробила країну найбільшим виробником нафти у світі, зменшивши вплив ОПЕК на світові ціни.

Акт III: Блакитне золото

Зелений перехід та зменшення споживання нафти призвели до появи нових критично важливих ресурсів, таких як кобальт, який використовується для виробництва літій-іонних акумуляторів. Демократична Республіка Конго (ДРК), яка контролює 60% світового видобутку кобальту, стала центром інтересів Китаю та країн Заходу. Однак, як і в епоху прянощів, видобуток кобальту супроводжується порушенням прав людини.

Але чи є кобальт з ДРК незамінним? Економічна теорія показує, що унікальні ресурси завжди можуть бути замінені. Наприклад, Китай, який є основним виробником рідкоземельних металів, намагався обмежити їх експорт у 2010 році, що призвело до зростання цін. Однак через кілька років Китай зняв обмеження, а ціни повернулися до попереднього рівня, оскільки інші країни, такі як США та Австралія, збільшили видобуток.

Акт IV: Нове золото

Сучасним прикладом «спеції» є напівпровідники, які є ключовим елементом для виробництва електроніки. Близько 60% світового виробництва напівпровідників зосереджено на Тайвані, що робить його об’єктом інтересів Китаю та США. Ситуація нагадує Арракіс, оскільки Тайвань залежить від імпорту обладнання, зокрема від голландської компанії ASML, яка є монополістом у виробництві літографічного обладнання.

Як слабкі країни можуть захистити свої ресурси? Одним із рішень може бути торгівля. Економісти Стергіос Скапердас та Константінос Сіропулос показують, що країни, які не можуть захистити свої ресурси військовими методами, можуть вибирати торгову політику, яка робить торгівлю вигіднішою за війну.

Висновок

Історія боротьби за ресурси, як у «Дюні», так і на Землі, показує, що залежність від унікальних ресурсів завжди створює напруженість. Однак розвиток технологій та пошук альтернатив дозволяють зменшити цю залежність. Надіємося, що історія «Дюни», де локальний конфлікт переріс у глобальну війну, залишиться лише фантастикою. Адже навіть на Арракісі основним ресурсом була не спеція меланж, а вода — ресурс, доступний багатьом.