24 лютого 2026 року минули четверті роковини початку повномасштабної війни Росії проти України. Для добувної промисловості ці роки стали випробуванням на межі виживання: підприємства опинялися під окупацією або обстрілами, близько 40% зупиняли роботу через бойові дії, а в 2022 році середньорічне завантаження потужностей не перевищувало 30%. Водночас саме війна парадоксально прискорила якісні зміни — там, де країна роками буксувала в реформах, цифровізації та політиці щодо критичної сировини.
Закон, який зробив спецдозвіл активом
Розпочата ще до вторгнення «мала реформа» Кодексу про надра під час війни отримала імпульс і втілилася у великому законопроєкті № 4187-д, ухваленому наприкінці першого року війни як Закон № 2805-IX. 28 березня виповнюється три роки, як він набрав чинності, і за цей час галузь відчула практичні зміни.
Головне — вперше за часи незалежності стало можливим вільне відчуження прав за спецдозволами на користування надрами та навіть їх частини. Це перетворило дозвіл на реальний інвестиційний актив. За даними публічного звіту голови Держгеонадр, у 2025 році таким механізмом скористалися 56 надрокористувачів.
Цифровізація як відповідь на воєнну реальність
Війна зробила дистанційність не перевагою, а необхідністю. Закон № 2805-IX різко підняв рівень цифровізації: участь в аукціонах, отримання дозволів без аукціону, продовження строку дії, внесення змін чи переоформлення відбуваються через електронний кабінет надрокористувача. Звітність за формами 5, 6, 7 ГР і реєстрація робіт за формою 3 ГР також перейшли в онлайн, а паперовий бланк спецдозволу перестав бути обов’язковим — «е-дозвіл» фактично існує як витяг з електронного Державного реєстру.
Разом із реєстрами свердловин, інтерактивними картами та державним геологічним веб-порталом ці інструменти стали частиною Єдиної державної електронної геоінформаційної системи користування надрами. Адміністрування у сфері надр стало простішим і доступним дистанційно — критично важливо під час війни.
Критична сировина: те, на що війна змусила подивитися тверезо
Ще 16 липня 2021 року рішенням РНБО було схвалено перший перелік стратегічних корисних копалин (37 позицій). Але без закріплення на рівні закону ця рамка не ставала державною політикою. Технологічна війна — з її потребою в телекомунікаціях, надлегких матеріалах і металів для мікросхем — змінила пріоритети. Україна 18 грудня 2024 року врегулювала підхід змінами до Закону про Загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази до 2030 року.
Далі уряд ухвалив постанову № 845, якою затвердив переліки стратегічних і критичних копалин та ділянок надр: 11 позицій стратегічного значення; 28 — критичного; 60 ділянок для електронних аукціонів і 26 ділянок для конкурсів на укладення УРП. Це було необхідно не лише для політики, а й для інвестицій: увага партнерів зі США та Європи до українських надр стала частиною ширшого геополітичного зближення.
Інвестиційний сигнал зі США і перший «практичний тест» УРП
Ключовим зовнішньополітичним маркером стала Угода між урядами України та США про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, підписана 30 квітня 2025 року. За словами Міністра економіки Олексія Соболева, обсяг внеску США зріс з очікуваних $25 млн до $75 млн, а до кінця 2026 року очікується 200 млн доларів. Україна після ратифікації ухвалила зміни до Бюджетного кодексу для виконання зобов’язань; у вересні представникам DFC показали на Кіровоградщині потенційні стартові проєкти; у листопаді 2025 року Мінекономіки та DFC призначили Alvarez & Marsal інвестрадником Фонду.
Паралельно уряд зробив ставку на угоди про розподіл продукції. Вперше конкурс УРП щодо металічних корисних копалин оголосили по «Ділянці Добра» в Кіровоградській області. Мінімальні інвестиції в геологорозвідку — не менше 12 млн дол. США, а для організації видобутку та збагачення — не менше 167 млн дол. США. 13 січня 2026 року переможцем визначено Dobra Lithium Holdings JV, LLC — консорціум на чолі з TechMet LTD.
Зняття секретності як умова для великих грошей
У 2025 році було знято ще одну давню перепону: в червні СБУ внесла зміни до ЗВДТ, виключивши з переліку заборонених до розголошення дані про запаси низки копалин — від літію, титану й цирконію до платини та розсіяних елементів. Єдиною копалиною, дані про запаси якої залишаються таємними, є уран та уранові руди. Паралельно під егідою Мінекономіки готується Стратегія критичних мінералів на 2026–2030 роки, в робочій групі бере участь і НАДПУ; серед варіантів обговорюється потенційне зняття секретності і щодо урану.
Бар’єри, які можуть «з’їсти» шанс
Поряд із реформами війна загострила системні ризики. Постійний тиск створюють тарифи і податки: ціна електроенергії у 2022–2024 рр. зросла вдвічі, а в структурі збитків добувних підприємств 50–70% становить саме її вартість. Зупинився «Заваллівський графіт», «АрселорМіттал Кривий Ріг» скорочував виробництво сталі з 50% до 30%. НКРЕКП підвищила тариф на транспортування газу більш ніж у 4 рази на 2025–2029 рр., а «Укрзалізниця» планує нове підвищення на 37%, що сумарно доводить зростання за час війни до понад 100%. Додаються проблеми непрозорого формування стартових цін спецдозволів, ризики позапланових перевірок за постановою № 121 від 28.01.2026, дефіцит якісної геоінформації та потреба прямо врегулювати продовження строків дії спецдозволів на весь період воєнного стану плюс 12 місяців після його завершення.
Чотири роки війни показали: добувна галузь здатна не лише триматися, а й змінюватися — коли держава створює зрозумілі правила і відкриває дані, без яких неможливі інвестиції. Тепер ключове — не втратити темп: шанс, який відкрився через фокус партнерів і нові інструменти, може швидко зникнути, якщо регуляторні та тарифні бар’єри продовжать з’їдати економіку видобутку ще до того, як вона дійде до відбудови.
