- Світовий попит на критичні корисні копалини зростає швидше, ніж інвестиції у розвідку та видобуток.
- Приватний капітал стикається з системними обмеженнями: високі ризики, довгі терміни окупності, регуляторні бар’єри.
- Держави мають взяти на себе роль каталізаторів розвитку галузі через фінансові стимули, гарантії та стратегічне планування.
- Україна має унікальний потенціал у контексті європейської декарбонізації, але потребує чіткої державної політики.
Глобальний контекст: чому ринкових механізмів вже недостатньо
Останнє десятиліття стало періодом парадоксу для світової гірничодобувної промисловості. З одного боку, енергетичний перехід до відновлюваних джерел енергії та електромобільності спричинив експонентний попит на літій, кобальт, мідь, нікель та рідкісноземельні метали. За прогнозами Міжнародного Енергетичного Агенства (IEA), до 2030 року світове виробництво літію має зрости в 5 разів, а міді – на 40%, щоб задовольнити потреби «зелених» технологій.
Однак, з іншого боку, інвестиції у нові проекти відстають. За даними S&P Global, у 2022–2023 роках капітальні витрати у розвідку та розробку родовищ зросли лише на 15%, що значно нижче необхідного рівня.
Чому так відбувається?
- Високі ризики інвестування: Політична нестабільність у ключових регіонах (Африка, Латинська Америка), зростання податків на видобуток (Чилі, Перу).
- Довгий цикл окупності: Від розвідки до першого видобутку проходить 7–15 років, що непривабливо для фондів з короткотерміновими цілями.
- Регуляторні бар’єри: Ускладнена процедура отримання дозволів, екологічні вимоги, опір місцевих громад.
Як зазначає Пітер Меріно, CEO одного з найбільших приватних інвестиційних фондів у гірничій галузі:
Ми не можемо покладатися лише на ринкові сили. Без державної підтримки – податкових пільг, гарантій, інфраструктурних проектів – ніхто не візьметься за складні та довготермінові проекти.
Досвід світу: як держави стимулюють видобуток критичних мінералів
США: Inflation Reduction Act та стратегічні альянси
Уряд США виділив $369 млрд на підтримку «зелених» технологій, включаючи гарантії для компаній, що інвестують у видобуток критичних мінералів. Крім того, створено Strategic Minerals Partnership з Канадою, Австралією та ЄС для диверсифікації поставок.
Європейський Союз: Critical Raw Materials Act
У березні 2023 року ЄС прийняв закон, який передбачає:
- 10% власного видобутку критичних мінералів до 2030 року.
- Створення стратегічних запасів.
- Спрощення ліцензування для проектів, що відповідають ESG-критеріям.
Китай: монополія через держпідтримку
КНР контролює 80% переробки рідкісноземельних металів завдяки:
- Прямим субсидіям виробникам.
- Довгостроковим кредитам під 0–2% річних.
Чому іноземні інвестори досі обережні?
- Війна та політичні ризики: Наразі великі фонди уникають довгострокових проектів через невизначеність.
- Застаріла регуляторна база: Процедура отримання ліцензій займає 2–3 роки (у Канаді – 6–12 місяців).
- Нестача інфраструктури: Відсутність електромереж, залізниць для експорту.
Що робити?
- Створити Державний фонд розвитку гірничодобувних проектів з гарантіями для інвесторів.
- Спростити ліцензування за зразком Канади та Австралії.
- Інтегруватися в європейські ланцюги поставок через угоди з ЄС (на кшталт Critical Raw Materials Club).
- Залучити міжнародні інституції (EIB, IFC) до фінансування інфраструктури.
Висновок: час для державної стратегії
Світ стоїть перед вибором: або держави активізуються та створять умови для інвестицій у видобуток, або декарбонізація зупиниться через дефіцит сировини. Україна має шанс стати частиною європейської системи безпеки поставок, але для цього потрібні рішучі дії вже зараз.
Без державного лідерства приватний капітал просто не піде в найперспективніші та складні проєкти.
