Останні події в Демократичній Республіці Конго, пов’язані з появою американських найманців у зоні конфлікту, вимагають ґрунтовного аналізу з боку української видобувної промисловості. Цей випадок не є ізольованим явищем, а становить частину глобальної тенденції, де приватні військові структури стають інструментом боротьби за контроль над стратегічними ресурсами. Для України, яка має безпрецедентний досвід протистояння російській агресії, зокрема діяльності ПВК “Вагнер”, ця ситуація має особливе значення як з точки зору національної безпеки, так і з позицій економічних інтересів.
Сучасна світова економіка переживає період глибокої трансформації, пов’язаної з переходом до “зелених” технологій. Це призводить до різкого зростання попиту на критичні мінерали, такі як кобальт, літій, мідь і рідкоземельні метали. Демократична Республіка Конго, яка володіє близько 70% світових запасів кобальту та значними родовищами міді, опинилася в епіцентрі геополітичної боротьби. Поява іноземних найманців у цьому регіоні свідчить про посилення конкуренції між великими державами за доступ до цих життєво важливих ресурсів.
Українська видобувна промисловість повинна уважно аналізувати ці процеси з кількох ключових причин. Наша країна, будучи однією з найбільших європейських виробників корисних копалин, безпосередньо стикається з подібними загрозами на окупованих територіях Донбасу, де російські окупанти встановили незаконний контроль над вугільними та металургійними підприємствами. Більш того, українські компанії, які працюють на міжнародних ринках або розглядають можливість виходу на африканські ринки, можуть зіткнутися з аналогічними ризиками в інших регіонах світу. Важливо також враховувати, що дестабілізація в таких ключових ресурсних регіонах, як ДРК, може призвести до серйозних коливань світових цін на метали, що вплине на всю глобальну економіку, включаючи українські підприємства.
Досвід російського “Вагнеру” наочно демонструє, як приватні військові формування можуть використовуватися як інструмент доступу до ресурсів. У Центральноафриканській Республіці, Судані, Малі та інших країнах “вагнерівці” систематично встановлювали контроль над родовищами золота, діамантів та інших корисних копалин, створюючи паралельні структури влади та фінансування. В Україні ми спостерігали схожі методи під час окупації Донбасу, коли російські найманці брали активну участь у незаконному видобутку вугілля та інших корисних копалин, що дозволяло фінансувати терористичні угруповання.
Американські приватні військові компанії традиційно асоціювалися з охороною об’єктів на Близькому Сході, але їх поява в Африці може свідчити про зміну глобальної стратегії. На відміну від російської моделі, де ПВК часто діють як прямий інструмент державної політики, американські підрядники можуть представляти інтереси приватного бізнесу, що прагне забезпечити стабільність своїх інвестицій. Однак наслідки для місцевих ринків можуть бути схожими – підвищення напруженості, посилення корупційних схем та загальна нестабільність, яка ускладнює роботу легального бізнесу.
Для українських компаній, особливо тих, що працюють у видобувному секторі або пов’язаних із ним галузях, ця ситуація містить кілька важливих уроків. Насамперед, необхідно ретельно аналізувати політичні ризики перед входженням на нові ринки, особливо в регіони з нестабільною політичною ситуацією. Це включає не лише оцінку безпосередніх загроз, але й аналіз довгострокових тенденцій, пов’язаних із діяльністю приватних військових структур. Важливо розвивати власні механізми безпеки та захисту активів, включаючи кібербезпеку, фізичний захист об’єктів та правовий супровід діяльності. Також варто активізувати співпрацю з міжнародними організаціями, які спеціалізуються на боротьбі з незаконним видобутком і торгівлею корисними копалинами, такими як Ініціатива прозорості видобувних галузей (EITI).
Україна має унікальний досвід протистояння гібридним загрозам, у тому числі діяльності приватних військових компаній. Цей досвід може бути корисним не тільки для захисту національних інтересів, але й для розробки ефективніших стратегій роботи українського бізнесу на міжнародній арені. Асоціації добувного бізнесу могли б стати важливим майданчиком для обміну знаннями та розробки практичних рекомендацій з мінімізації ризиків, пов’язаних із діяльністю ПВК у ресурсних регіонах світу. Особливу увагу варто приділити розробці механізмів раннього попередження про потенційні загрози та створенню системи взаємодопомоги між українськими компаніями, які працюють у “ризикових” регіонах.
Світова боротьба за ресурси входить у нову фазу, де крім традиційних державних гравців з’являються нові учасники, включаючи приватні військові структури, міжнародні корпорації та недержавні угруповання. Українському бізнесу варто бути готовим до цього виклику, використовуючи як міжнародний досвід, так і власні наробки в протистоянні гібридним загрозам. Стабільність видобувного сектору – це не лише питання економіки, але й важливий елемент національної безпеки, тому до таких викликів варто підходити з особливою увагою та професійним підходом.
В умовах, коли світова економіка стає все більш залежною від стабільних поставок критичних мінералів, Україна має можливість розвивати власний видобувний сектор, використовуючи принципи прозорості та відповідального ведення бізнесу. Це може стати нашою конкурентною перевагою на міжнародній арені та засобом протидії нелегальній діяльності приватних військових структур. Водночас, активізація міжнародної співпраці у сфері контролю за обігом стратегічних ресурсів може стати важливим інструментом у боротьбі з новими викликами глобальної безпеки.
