Нещодавно на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування відбулося обговорення законопроєкту №12180, що стосується регулювання відходів видобувної галузі.
Нагадаємо, що в Україні добувні відходи становлять близько 70%. На сьогодні немає ефективної системи управління такими відходами, що негативно впливає на довкілля. Але є інша сторона медалі – “щось непотрібне” можна було б перетворити у щось “потрібне” за відносно невеликий кошт і навіть з фінансовою вигодою, якби цьому сприяла держава.
20 червня 2022 року парламент ухвалив рамковий Закон «Про управління відходами», що став фундаментом для докорінних змін у підходах до відходів, що утворюються в усіх сферах діяльності. І це був один з кроків назустріч європейському законодавству.
Національна асоціація добувної промисловості України підтримує початок активної роботи парламентарів над цією важливою ініціативою. Водночас ми хочемо звернути увагу на низку суперечливих аспектів документа, ігнорування яких може призвести до серйозних наслідків для надрокористувачів та національної економіки. Ми пропонуємо розглянути основні з них, що викликають занепокоєння української бізнес-спільноти.
Подвійне фінансове та фіскальне навантаження: ризики для галузі та економіки України
Прийняття законопроєкту №12180 у його поточній редакції може створити значні перешкоди для бізнесу. Зокрема, через 6 років з дня набрання чинності законом підприємства видобувної галузі опиняться у ситуації подвійного фіскального та фінансового навантаження. Вони сплачуватимуть як чинний екологічний податок за розміщення відходів, так і запроваджене новим законом фінансове забезпечення за об’єкти, де ці відходи зберігаються.
Іншими словами, бізнес буде змушений сплачувати двічі з одного й того ж приводу.
Цей підхід неминуче призведе до зростання собівартості продукції та кінцевої ціни. Як наслідок, можна очікувати:
• подорожчання товарів і послуг для споживачів, зокрема комунальних (наприклад, природного газу);
• економічну збитковість окремих підприємств, що може призвести до простоїв або навіть закриття виробництв;
• зменшення податкових надходжень до бюджетів через скорочення виробничих обсягів.
Особливо важливо враховувати, що компанії у сфері надрокористування фізично не можуть релокувати своє виробництво, як це можливо для бізнесу інших галузей. Тому вони залишаються важливими гравцями на місцевому рівні, підтримуючи бюджети громад та загальну економіку України.
Наша асоціація разом з представниками бізнесу працювала над цими положеннями законопроєкту у складі робочої групи з його розробки. Аналіз європейського досвіду показав, що фінансове забезпечення є більш сучасним та гнучким інструментом, а також основоположним елементом у вимогах директив ЄС, на імплементацію яких спрямований майбутній закон. Крім того, у загальносвітовій практиці застосування фінзабезпечення також є поширеним фактом, проте в жодній країні з потужною добувною промисловістю такий інструмент не застосовується одночасно з податком за ці ж самі відходи.
Тому позиція про скорочення дублюючого екоподатку була донесена Асоціацією до урядовців. І в результаті компромісу в готовому тексті законопроєкту, представленому двічі впродовж 2024 року на громадське обговорення, була передбачена норма про запровадження фінансового забезпечення за об’єкт управління відходами виключно після скасування податку за розміщення відходів, однак у поточній поданій урядом до Верховної Ради редакції ця норма знову відсутня, що значно посилює ризики для галузі.
Раціональним виглядає повернення до попередньої редакції законопроєкту, згідно з якою норми про фінансове забезпечення набудуть чинності лише після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, які скасують екологічний податок за відходи видобувної промисловості. Такий крок дозволить забезпечити збалансовану фіскальну політику, зберегти конкурентоспроможність вітчизняних виробників і уникнути негативних соціально-економічних наслідків.
Санкції, що перевищують логіку: чи завжди відповідає розмір штрафів суті порушень?
Однією з найбільш дискусійних норм законопроєкту №12180 є запропонований підхід до визначення розміру штрафів за порушення його вимог. Замість традиційного для вітчизняної правової системи використання неоподатковуваного мінімуму доходів громадян пропонується визначати розмір штрафів, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановлений законом на момент накладення штрафної санкції.
Це викликає значні запитання, оскільки може призводити до надмірно високих штрафів, розмір яких (ґрунтуючись, для прикладу, навіть на сьогоднішніх розмірах мінімальної зарплати) варіюється від 160 тис. до 480 тис. грн за одне порушення. До того ж, такі суми можуть стягуватися навіть за відносно незначні порушення, як, наприклад, несвоєчасне подання звіту (400 тис. грн.).
Ситуація ускладнюється положенням, згідно з яким за повторне порушення протягом року розмір штрафу подвоюється, досягаючи 320-960 тис. грн. Такий рівень санкцій значно перевищує економічну доцільність і може створювати додатковий тиск на підприємства.
Ризики для бізнесу:
- Надмірний фінансовий тягар — штрафи такого рівня можуть суттєво вплинути на фінансовий стан компаній, особливо середніх і малих підприємств.
- Невідповідність суті порушень — відсутність логічного зв’язку між характером правопорушення та величиною санкції може призводити до втрати довіри бізнесу до регулятора.
- Загроза інвестиційній привабливості — підвищені ризики для бізнесу можуть негативно вплинути на бажання інвесторів вкладати кошти в галузь.
Крім того, колосальні суми штрафів завжди апріорі ризикують стати корупціоґенним фактором, який стимулюватиме недобросовісні компанії пропонувати (а недобросовісних посадовців – вимагати) значні суми неправомірної винагороди за уникнення відповідальності, які при цьому все ж будуть меншими за офіційний штраф. Адже приклади таких наслідків вже знайомі вітчизняному законодавству про адмінправопорушення.
Ми закликаємо переглянути підхід до обчислення штрафів, аби забезпечити їх відповідність суті порушень:
• повернутися до використання неоподатковуваного мінімуму доходів громадян як бази для обчислення штрафів;
• забезпечити більш диференційований підхід до визначення розміру санкцій залежно від ступеня тяжкості порушення.
Це дозволить зберегти баланс між стимулюванням відповідального виконання вимог законодавства та запобіганням надмірному фінансовому навантаженню на бізнес.
Нефракційний відсів
Національна асоціація добувної промисловості України також виступала з ініціативою доповнення законопроєкту в частині класифікації саме як побічного продукту, а не як відходів, тих речовин, що утворюються при виробництві основної продукції та не є метою даного виробництва, але водночас придатні як сировина в іншому виробництві чи для використання як готова продукція. Адже гірничі підприємства видобувають копалини, і після їх обробки згідно з технологічною схемою утворюються певні побічні продукти, наприклад – такі, як нефракційний відсів сухої магнітної сепарації на ГЗК, який придатний для використання у дорожньому будівництві. Саме тому цей закон є ефективною нагодою врегулювати врешті становище таких речовин для їх повторного корисного використання і при цьому мінімізуючи кількість нових відходів.
Викладені пропозиції можуть здатися технічними, але вони багато означають для добувної промисловості. Внаслідок появи ефективного для всіх закону відбудеться зниження навантаження на довкілля, сполучене із підвищенням ефективності повторного використання відходів, що призведуть до прогресу на шляху до досягнення сталого розвитку.
