Четверта панель форуму United by Mining 2026 VALUE CREATION — СТВОРИТИ ВАРТІСТЬ була присвячена розвитку українських критичних мінералів, залученню міжнародних інвестицій та інтеграції України у глобальні ланцюги доданої вартості.
Модераторкою панелі була Ксенія Оринчак, засновниця Національної асоціації добувної промисловості України.
У дискусії взяли участь представник TechMet в Україні Володимир Ігнащенко, регіональний директор NEQSOL Holding B.V. Володимир Лавренчук, керівник із зовнішньої економічної діяльності видобувного дивізіону BGV Віта Хижняк, начальник управління адміністрування рентної плати, екологічного податку та місцевих податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової служби України Олександр Шумський та генеральний директор ТОВ «Укрлітійвидобування» Михайло Гейченко.
Головна тема дискусії: наявність стратегічних і критичних мінералів сама по собі не гарантує Україні економічних переваг. Щоб перетворити ресурсний потенціал на довгострокове економічне зростання, необхідно залучати інвестиції, розвивати переробку, створювати нові виробництва та інтегрувати українські підприємства у міжнародні ланцюги постачання.
Йдеться про перехід від моделі, у якій Україна переважно постачає сировину, до моделі, у якій видобуток стає початком ширшого промислового процесу — з виробництвом матеріалів, технологічним розвитком, створенням робочих місць і накопиченням доданої вартості всередині країни. Створити вартість — означає не просто видобути ресурс, а побудувати навколо нього виробництво, технології та міжнародне партнерство.
Українські критичні мінерали: від геологічного потенціалу до інвестиційного проєкту
Одним із центральних питань панелі стало те, що потрібно для залучення міжнародного капіталу в українську видобувну промисловість в умовах війни. Для інвестора наявність перспективного родовища — лише один з елементів рішення. Не менш важливими є безпека активу, доступ до інфраструктури, передбачуваність регуляторного середовища, можливості фінансування, перспективи переробки та гарантований доступ до ринків збуту.
Володимир Ігнащенко порушив питання про те, як має змінитися інвестиційна модель України після втрат, яких зазнала українська металургія. За таких обставин оцінка гірничодобувного проєкту не може обмежуватися геологічними характеристиками родовища. Вона має враховувати весь комплекс ризиків і можливостей — від захисту інвестицій та стійкості інфраструктури до перспектив створення промислових потужностей.
Для України це означає необхідність пропонувати інвестору не просто доступ до ресурсів, а зрозумілу модель реалізації проєкту, у якій поєднані видобуток, переробка, логістика та довгострокові комерційні перспективи.
Окремий акцент було зроблено на партнерстві зі США та Європейським Союзом. Критичні мінерали можуть стати основою для нової моделі економічної співпраці, якщо вона передбачатиме не лише експорт української сировини, а й спільне інвестування, розвиток виробництв та створення нових ланцюгів постачання за участю українських підприємств. У такій моделі міжнародний партнер отримує доступ до стратегічних ресурсів і диверсифікує постачання, а Україна — капітал, технології, промислові компетенції та можливість залишати більшу частину доданої вартості у власній економіці.
Український титан: від інвестицій у видобуток до продукції з високою доданою вартістю
Окремий блок дискусії стосувався розвитку українського титану та досвіду міжнародного інвестування в наявні промислові активи.
Володимир Лавренчук представив питання розвитку UMCC Titanium після приватизації та подальших перспектив компанії. У центрі уваги — модернізація виробництва, розширення ресурсної бази й збільшення частки продукції з високою доданою вартістю.
Для українського титанової галузі важливим є не лише збереження видобувних можливостей, а й посилення позицій у міжнародних виробничих ланцюгах. Це передбачає розвиток переробки, підвищення технологічного рівня підприємств і формування конкурентоспроможної продукції для міжнародних споживачів.
У цьому контексті досвід NEQSOL Holding порушує ширше питання: які умови потрібні, щоб приватизація промислового активу стала початком його довгострокового розвитку, а не лише зміною власника? Інвестиції у модернізацію, виробничу ефективність та розширення продуктового портфеля можуть створювати основу для подальшого розвитку підприємства. Водночас результат залежить від доступу до фінансування, стану інфраструктури, ринкової кон’юнктури та здатності працювати в умовах воєнних ризиків. Міжнародний досвід NEQSOL Holding у сфері критичних мінералів також відкриває питання про роль України у формуванні нових глобальних ланцюгів постачання. Досвід роботи на різних ринках може допомогти визначати перспективні формати партнерства, шляхи залучення капіталу та можливості інтеграції українських проєктів у міжнародні виробничі системи.
Водночас для залучення наступної хвилі інвестицій важливими залишаються передбачувані правила ведення бізнесу, захист інвестицій, доступ до інфраструктури та можливість планувати розвиток підприємств на тривалу перспективу.
Критичні мінерали: від окремих родовищ до повних виробничих ланцюгів
Важливе місце в дискусії посіли проєкти BGV у сфері критичних мінералів, зокрема графіту, берилію, рідкісноземельних елементів і циркону.
Віта Хижняк порушила питання про те, як змінився розвиток цих проєктів за останній рік, яких результатів вдалося досягти та на якому етапі перебуває їхня реалізація. Для таких проєктів принципове значення має перехід від геологічного потенціалу до промислової готовності. Це потребує послідовної роботи над дослідженням ресурсної бази, техніко-економічним обґрунтуванням, технологіями переробки, екологічними процедурами, інфраструктурою та залученням фінансування.
Окрему увагу було приділено європейському напрямку. Статус Strategic Project, отриманий проєктом BGV Graphite у межах європейського Critical Raw Materials Act, став приводом для обговорення практичних можливостей співпраці з європейськими партнерами та фінансовими інституціями.
У цьому контексті важливими є не лише сам статус, а й те, як він допомагає просувати проєкт, налагоджувати партнерства, шукати фінансування та переходити до наступних етапів реалізації. Окремим питанням є участь проєктів компанії в подальших відборах стратегічних проєктів ЄС і перспективи розширення співпраці з європейськими інституціями.
Європейський попит на критичну сировину створює для України можливість стати частиною диверсифікованих ланцюгів постачання. Проте довгостроковий економічний ефект залежатиме від того, наскільки глибоко українські підприємства будуть інтегровані у виробництво матеріалів і компонентів, а не лише у постачання сировини.
Державна стратегія: як перетворити ресурсний потенціал на промисловий розвиток
Ще одним ключовим питанням панелі стала роль державної політики у формуванні галузі критичних мінералів. Учасники розглянули значення затвердженої у 2026 році Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного і критичного значення до 2056 року.
Для інвестора довгострокова стратегія має практичну цінність тоді, коли її положення перетворюються на конкретні рішення: зрозумілі правила доступу до надр, прозорі дозвільні процедури, передбачуване оподаткування, розвиток інфраструктури, підтримку переробки та доступ до фінансових інструментів.
Віта Хижняк порушила питання про те, які державні рішення є визначальними для переходу від стратегічних документів до реальних інвестицій, промислового видобутку та створення повних ланцюгів доданої вартості.
У цьому контексті важливо, щоб державна політика враховувала специфіку різних мінералів і стадій реалізації проєктів. Для одних родовищ ключовим завданням може бути підтвердження ресурсної бази, для інших — залучення капіталу, вибір технології переробки або створення виробничої інфраструктури.
Завдання держави полягає не лише в тому, щоб відкрити доступ до ресурсів, а й у тому, щоб сформувати умови для їхнього економічно ефективного освоєння та промислового використання.
Податкова політика: як знайти баланс між доходами держави та інвестиціями
Окремий блок дискусії був присвячений фіскальним умовам розвитку критичних мінералів.
Олександр Шумський порушив питання про те, як має трансформуватися модель рентного оподаткування, щоб держава отримувала справедливу частку економічної ренти, але водночас не стримувала капіталомісткі інвестиції у видобуток і переробку.
Це одна з ключових дилем ресурсної економіки. Держава зацікавлена в бюджетних надходженнях від використання надр, тоді як інвестор оцінює, чи залишатиметься проєкт економічно життєздатним після сплати податків, фінансування інфраструктури та покриття операційних і воєнних ризиків.
Особливої уваги потребують проєкти, які передбачають тривалий інвестиційний цикл. Між початком геологічного вивчення та отриманням комерційного результату можуть минути роки, протягом яких компанія має фінансувати підготовчі роботи й технологічні рішення.
Тому важливою характеристикою фіскальної моделі є не лише рівень податкового навантаження, а й передбачуваність правил на тривалий період.
Ще одне питання стосується того, чи може податкова політика стимулювати перехід від експорту сировини до глибшої переробки в Україні. Такий підхід потребує оцінювання того, як різні податкові механізми впливають на інвестиційні рішення, розвиток виробництва та створення доданої вартості.
Для стратегічних проєктів особливо важливо знайти баланс між довгостроковими інтересами держави та можливістю інвестора планувати розвиток підприємства. Умови мають сприяти не лише початку видобутку, а й розбудові виробничих ланцюгів, які створюватимуть додаткову економічну цінність в Україні.
Український літій: що має стати головним результатом інвестицій?
Особливе місце серед критичних мінералів посідає літій, який використовується у виробництві акумуляторів та інших технологіях, важливих для енергетичного переходу. Михайло Гейченко порушив принципове питання: чи може Україна дозволити собі експортувати літієву сировину без створення хоча б частини наступних етапів переробки всередині країни?
Це питання виходить далеко за межі одного родовища або окремої компанії. Воно стосується самої моделі використання природних ресурсів. Якщо економічна діяльність обмежується видобутком, значна частина подальшої промислової переробки та пов’язаної з нею доданої вартості створюється за межами України.
Розвиток наступних виробничих етапів потенційно дозволяє розширити економічний ефект від освоєння родовищ. Водночас глибша переробка потребує значних інвестицій, доступу до технологій, відповідної інфраструктури, енергетичних ресурсів і підтвердженого попиту на кінцеву продукцію.
Тому питання полягає не лише в тому, чи варто розвивати переробку, а й у тому, які саме її етапи економічно доцільно створювати в Україні та як інтегрувати їх у міжнародні ланцюги постачання.
Окремий акцент було зроблено на критеріях успішності майбутнього літієвого проєкту. Чи має головним показником бути обсяг видобутку, сума залучених інвестицій, запуск виробництва продукту глибокої переробки чи створення нового міжнародного ланцюга постачання за участю України?
Ці показники не обов’язково суперечать один одному, але вони відображають різні рівні економічного результату. Обсяг видобутку характеризує масштаб операцій, інвестиції — залучений капітал, переробка — глибину промислового розвитку, а інтеграція в міжнародні ланцюги постачання — здатність українського проєкту стати частиною довгострокової глобальної економічної системи.
Створити вартість — означає створити нову економічну можливість
Четверта панель United by Mining 2026 показала, що критичні мінерали можуть стати основою нового етапу промислового розвитку України. Проте для цього недостатньо лише мати перспективні родовища та зацікавленість міжнародних партнерів.
Потрібно перетворити ресурсний потенціал на конкретні інвестиційні проєкти, забезпечити передбачувані умови для бізнесу, розвивати переробку та створювати зв’язки між українськими підприємствами й глобальними виробничими системами.
Це також вимагає зміни підходу до оцінювання результатів ресурсної політики. Важливо не лише скільки сировини Україна видобуває та експортує, а й які виробництва виникають навколо неї, які технології впроваджуються, які робочі місця створюються та яку роль країна посідає у світових ланцюгах постачання.
Україна має можливість використовувати критичні мінерали як основу для залучення міжнародного капіталу, розвитку промислових компетенцій і поглиблення економічної інтеграції зі США, Європейським Союзом та іншими партнерами.
Однак ця можливість реалізується лише тоді, коли доступ до ресурсів супроводжується створенням конкурентоспроможних виробництв і довгострокових економічних зв’язків.
Створити вартість — не означає просто продати дорожче. Це означає побудувати в Україні більше етапів виробництва, залучити технології та капітал і перетворити природні ресурси на основу довгострокового економічного розвитку.
Сьогодні завдання України полягає не лише в тому, щоб відкрити нові родовища чи збільшити видобуток критичних мінералів. Воно полягає в тому, щоб перетворити власні ресурси на повноцінну промислову можливість — із міжнародними інвестиціями, глибшою переробкою, технологічним розвитком і місцем у глобальних ланцюгах доданої вартості.
