Проєкт Програми діяльності Кабінету Міністрів України окреслює кілька важливих напрямів для добувної галузі на 2026-2027 роки. І якщо подивитися на них не лише як на перелік урядових завдань, а з позиції інвестора та розвитку промисловості, бачимо кілька принципових сигналів для ринку.
Перше – газ.
Україна ставить завдання нарощувати власний видобуток природного газу та вже у 2026 році формувати стратегічні запаси. Це питання не лише енергетичної безпеки, а й стійкості всієї економіки.
Водночас український газовидобуток продовжує працювати в умовах систематичних атак на виробничу інфраструктуру. Тому збільшення видобутку потребує не лише адміністративних рішень, а й інвестицій у відновлення, захист та модернізацію виробничих потужностей.
Друге – стратегічні та критичні мінерали.
Уряд планує у 2026-2027 роках проводити аукціони з продажу спеціальних дозволів на ділянки зі стратегічними корисними копалинами, а також конкурси на укладення угод про розподіл продукції.
Йдеться, зокрема, про такі ресурси, як графіт, титан, літій та уран.
Це важливий крок. Але сам факт проведення аукціону чи конкурсу ще не означає появу нового виробництва.
Для інвестора критично важливо бачити повний ланцюг: від якісно підготовленого проєкту та доступу до ділянки – до фінансування, інфраструктури, технології переробки та гарантованого ринку збуту.
Саме тут сьогодні знаходиться один із головних викликів для України: перейти від управління ресурсом до створення конкурентних промислових проєктів.
Третій напрям – реформа вугільної галузі.
Уряд декларує комплексне реформування державних вугледобувних підприємств. Очевидно, що цей процес має бути пов’язаний не лише зі зміною форми власності, а й із економічною моделлю розвитку вугільних регіонів, приватизацією, інвестиціями та справедливою трансформацією громад.
Для нас принципово важливо, щоб трансформація не означала просто закриття підприємств. Вона має створювати нову економічну базу для регіонів.
І є ще один важливий аспект.
Україна сьогодні одночасно рухається у кількох стратегічних напрямках: посилення енергетичної безпеки, розвиток критичних мінералів, залучення міжнародного капіталу та інтеграція у європейські промислові ланцюги.
Тому питання вже не лише в тому, які ресурси має Україна.
Питання в тому, як швидко ми зможемо перетворити їх на інвестиційні проєкти, виробництва, додану вартість і нові ланцюги постачання.
Саме цю тему – від ресурсного потенціалу до реальних інвестиційних проєктів – ми будемо окремо обговорювати на United by Mining 2026.
Це має бути розмова не лише про політику держави чи окремі механізми доступу до ресурсів. Передусім – про те, що потрібно змінити в регуляторному середовищі, інвестиційній моделі та підготовці проєктів, щоб Україна могла конкурувати за міжнародний капітал.
Добувна галузь може стати одним із драйверів економічного відновлення України.
Але для цього нам потрібна зміна підходу:
від дозволів – до проєктів,
від ресурсів – до виробництва,
від потенціалу – до інвестицій,
від сировини – до доданої вартості.
Саме так добувна галузь може стати фундаментом нової промислової економіки України.
