У глобальній ієрархії найважливіших корисних копалин, за видобуток яких змагаються гірничодобувні компанії, кобальт залишається високозатребуваним. Ми досліджуємо цей метал, який зазвичай видобувається як побічний продукт при виробництві міді або нікелю. Він використовується у низці ключових галузей, зокрема у оборонній та аерокосмічній промисловості, системах зберігання енергії, побутовій електроніці та електромобілях.
Для забезпечення потреб цих стрімко розвиваючихся галузей кількість країн-виробників кобальту збільшилася з семи у 2000 році до 16 у 2024 році.
Попри високий попит, надлишок пропозиції з боку великих виробників, зокрема Демократичної Республіки Конго (ДРК), створює тиск на зниження цін.
Крім того, домінування Китаю на світовому ринку кобальту призвело до підвищення тарифів на цей товар, оскільки він став інструментом у геополітичних суперечках. Закон про торгівлю США наразі передбачає 25%-й тариф на імпорт кобальту з Китаю, який, як очікується, посилиться під час другого президентського терміну Дональда Трампа.
Світове виробництво кобальту досягло рекордних показників, перевищивши 200 кілотонн (тис. тонн) у 2023 році та 300 тис. тонн у 2024 році. Надалі міжнародне співробітництво стане необхідним для ефективного вирішення проблем хронічного надлишку пропозиції та ціноутворення.
ДРК є домінуючим гравцем у світовому виробництві кобальту, на яку припадає 80% світового видобутку. За нею йде Індонезія (6,7%).
Незважаючи на те, що виробництво кобальту на індонезійських рудниках значно відстає від ДРК, за останнє десятиліття воно зросло з 1,3 тис. тонн у 2015 році до 20,4 тис. тонн у 2024 році. Країна випередила свого конкурента Росію та стала другим за величиною виробником кобальту у свілі.
Незважаючи на значні запаси кобальту в Росії, триваючий конфлікт в Україні призвів до введення жорстких санкцій та торговельних обмежень з боку ЄС та США, що ускладнило Росії забезпечення стабільних поставок на світовий ринок. Як наслідок, до кінця десятиліття прогнозується стагнація виробництва кобальту в країні на рівні 3,1%.
Австралія та Канада також стають ключовими гравцями у міру диверсифікації ринку. У 2024 році на їхню частку припадало лише 1,9% від загального світового обсягу, але, за прогнозами, до 2030 року вона зросте до 6% завдяки новим проектам. Більш того, Австралія прагне скористатися світовими поставками кобальту, який відповідає екологічним, соціальним та управлінським стандартам (ESG), за преміальними цінами.
Світові запаси кобальту
У зв’язку зі зростанням виробництва на міжнародному рівні ціни на кобальт залишаються нестабільними. Після піку у 2018 році, коли ціна металу сягала 81 900 доларів за тонну, вона досягла багаторічного мінімуму через надлишок пропозиції та перехід на літій-залізо-фосфатні акумулятори (LFP), які вважаються більш економічними та термостабільними.
Наразі ринок кобальту переживає тривалий період слабкості, який, як очікується, збережеться, оскільки пропозиція перевищує попит, що призводить до збільшення профіциту на ринку. У короткостроковій перспективі ціни залишатимуться під тиском.
Однак очікується, що з 2025 по 2030 рік значне зростання попиту перевищить пропозицію. «Очікується, що ціни відновляться, що стимулюватиме подальші інвестиції у пропозицію та підтримуватиме зростаючий попит на ринку в майбутньому».
У міру того як енергетичний перехід набирає обертів, кобальт залишається цінним для використання в електромобілях – галузі, обсяг продажів якої, за прогнозами, до 2030 року перевищить 60 мільйонів одиниць у світі. Індонезія скористалася цією взаємозалежністю для розвитку власного ланцюжка поставок електромобілів за рахунок видобутку кобальту, зміцнюючи свої позиції на обох ринках.
Окрім акумуляторів, кобальт також відіграє важливу роль у виробництві жароміцних сплавів, які використовуються в аерокосмічній та військовій промисловості. Ці галузі забезпечують стабільний і незалежний від цін попит на кобальт, що забезпечує стійке зростання у середньостроковій та довгостроковій перспективі, незважаючи на труднощі на ринку.
Монополія Китаю у виробництві кобальту
Глобальний ланцюжок поставок кобальту тісно пов’язаний із Китаєм, де національні гірничодобувні компанії, які підтримуються державою, володіють значними активами та керують ними у ключових юрисдикціях з видобутку кобальту.
З 2008 року Китай та ДРК співпрацюють у рамках угоди «інфраструктура в обмін на корисні копалини». На початку 2024 року її було переглянуто, щоб включити зобов’язання щодо інфраструктурних проектів у ДРК на суму до 7 мільярдів доларів натомість на постійний доступ до її багатих мінеральних ресурсів.
Китайський лідер у видобутку корисних копалин CMOC Group відомий тим, що контролює багато найбільших кобальтових підприємств та проектів у ДРК, таких як мідно-кобальтові рудники Тенке Фунгуруме та Кисанфу.
Рудники китайської CMOC у Китаї, Конго та Бразилії.
Домінуюче положення CMOC як у видобутку, так і у переробній галузі дозволило їй випередити таких гігантів індустрії, як Glencore, яка у серпні 2024 року припинила видобуток кобальту на своїх рудниках у ДРК після того, як її виробництво впало на 27%. Тим часом виробництво CMOC зросло вдвічі з 55 тис. тонн у 2023 році до 114 тис. тонн у 2024 році.
В Індонезії завдяки китайським інвестиціям були створені передові установки кислотного вилуговування під високим тиском (HPAL) для збільшення місцевих потужностей з виробництва кобальту. Завод Huafei компанії Zhejiang Huayou Cobalt в Індонезії є найбільшим підприємством HPAL у світі, причому 90% вітчизняних нікелевих заводів були побудовані китайськими компаніями.
Це широке вплив призвело до того, що кобальт опинився у «тисках сировинної псевдо-дружби» між Китаєм та Заходом у «казці про два ринки».
Дійсно, контроль Китаю над кобальтом посилив занепокоєння щодо залежності у США, де з поверненням Дональда Трампа на посаду президента посилиться увага до безпеки критично важливих корисних копалин та «іноземних компаній, що викликають занепокоєння».
Трамп чітко дав зрозуміти про свої наміри ввести тарифи для Китаю, Мексики та Канади, заявивши після інавгурації, що тарифи для Мексики та Канади будуть введені у лютому. Тарифи мають деякі короткострокові переваги, такі як стимулювання внутрішніх виробничих потужностей та потенційне прискорення впровадження альтернативних технологій, наприклад акумуляторів, які не містять кобальту. Однак потенційними наслідками є збільшення виробничих витрат та зниження конкурентоспроможності, особливо враховуючи значний внутрішній попит Китаю на ці матеріали.
Трампу ще належить звернути увагу на інших великих виробників кобальту, таких як Індонезія, але нинішня глобальна модель торгівлі кобальтом залишається вразливою до геополітичних колізій.
Генеральний директор австралійської компанії Cobalt Blue пояснює позицію виробників, які опинилися між Китаєм та США: «У Трампа є набагато потужніші важелі впливу через тарифи, ніж будь-коли було у демократів через податкові пільги для електромобілів та акумуляторів. Вони завдадуть значних збитків».
Якщо потенціал кобальту буде повністю розкритий для підтримки енергетичного переходу, урядам доведеться проводити ефективну політику стимулювання попиту та конкурентоспроможного збільшення пропозиції.
Що чекає на видобуток кобальту?
Світове виробництво кобальту досягне 410,9 тис. тонн, збільшившись із середньорічним темпом зростання (CAGR) на 5,1% до 2030 року.
Очікується, що у ДР Конго темпи виробництва будуть помірними та складуть 271,3 тис. тонн, а середньорічний темп зростання становитиме 1,8%. Хоча це свідчить про довгострокове зниження надлишкової пропозиції, галузь продовжує розширюватися. Двадцять п’ять кобальтових проектів знаходяться на різних стадіях розробки з високою ймовірністю введення в експлуатацію до 2030 року, включаючи рудник Vale Pomalaa в Індонезії та рудник Shalina Resources Mutoshi в ДРК.
Ринкова динаміка кобальту багато в чому залежить від його походження як другорядного елементу, який видобувається з мідних та нікелевих руд. Мідно-кобальтові компанії не відчувають такого тиску, як нікель-кобальтові, через порівняно вищі ціни на мідь.
Фінансування залишається серйозною перешкодою. «Ціновий сигнал на кобальт створює стимул для розвитку, але до цього ще як мінімум два-три роки. Таким чином, у західному світі зростання буде дуже повільним, тому що навіть після встановлення стимулюючих цін кредиторам потрібна впевненість у тому, що ці ціни збережуться».
Попит може ще більше змінитися через зростання попиту на акумулятори LFP. «Хоча очікується, що перехід на акумулятори, які не містять кобальту, буде поступовим, у довгостроковій перспективі це створює потенційну загрозу для попиту на кобальт», – каже експерт.
Ланцюжок поставок кобальту також змінюється через зміни в законодавстві. З травня 2025 року Закон ЄС про критичну сировину (CRMA) вимагатиме від видобувних та переробних компаній проводити оцінку ризиків та вживати заходів у разі виявлення проблем із ESG, щоб уникнути блокування державного та приватного фінансування в ЄС.
