У Дубаї закінчилася чергова конференція учасників Рамкової конвенції ООН щодо зміни клімату (COP28). До цього результати кліматичних конференцій ООН визначали архітектуру розвитку світової добувної галузі на десятиліття вперед. Показово, що цього разу зустріч відбулася в одній із ключових нафтовидобувних країн — ОАЕ, і при цьому найважливішим результатом стала угода про поетапну відмову від усіх видів викопного палива. Однак твердих зобов’язань учасники на себе не взяли.
Збалансований «відхід»
Власне проведення переговорів в одній із країн — лідерів з видобутку викопного палива викликало чимало дискусій. Таке вже траплялося раніше – наприклад, у 2012 році переговори проводились у Катарі (COP18). Однак цього разу президентом COP28 став Султан аль Джабер, виконавчий директор найбільшої державної нафтової компанії ОАЕ — Abu Dhabi National Oil Company (ADNOC). Це перший випадок в історії COP, коли генеральний директор якоїсь компанії, тим більше нафтової, очолює конференцію.
У підсумку учасники конференції не змогли взяти на себе чіткі зобов’язання щодо відмови від викопного палива, хоча саме відмова обговорювалася як один із варіантів фінального рішення. Однак серйозну роль відіграв опір експортерів нафти та газу, особливо країн ОПЕК та рф. Остаточний текст підсумкової декларації містить розмитий заклик до країн «уникати викопного палива в енергосистемах справедливим, упорядкованим і збалансованим чином, прискорюючи дії цього десятиліття, щоб досягти до 2050 року чистих нульових викидів» — тобто ситуації, коли викиди скорочені до мінімуму, а решта поглинається океанами та лісами. Це набагато краще ніж нічого, проте таке формулювання залишає серйозні питання. Що означає «уникати»? Що конкретно треба досягти до 2050 року в галузі уникнення викопного палива?
Можливо провести паралелі з позаминулими кліматичними переговорами, COP26 у Глазго, коли було досягнуто згоди про прискорення скорочення виробництва електроенергії за рахунок вугілля та відмова від неефективного субсидування викопного палива. У тому формулюванні теж була відсутня конкретика. Але навіть її узгодження було своєрідним досягненням, оскільки ці два елементи енергопереходу ніколи раніше прямо не згадувалися у фінальних текстах кліматичних конференцій ООН. Так само можна ставитися і до формулювання щодо уникнення викопного палива — «добре, що воно є, але це поки що не чітка мета».
Натомість у підсумковому тексті COP28 міститься мета щодо збільшення втричі глобальної встановленої потужності ВДЕ та подвоєння середньорічних темпів підвищення енергоефективності до 2030 року. До речі, ці формулювання є прикладами конкретних цілей. Зрозуміло, хто і що має намір зробити і до якого терміну. Саме такої конкретики не вистачає за викопним паливом загалом і окремими його видами.
Позитивним результатом переговорів можна вважати створення Фонду компенсації втрат і збитків (Loss and Damage Fund). Цього рішення громадянське суспільство та країни, що розвиваються, домагалися три десятиліття. Фонд допомагатиме бідним країнам справлятися з наслідками зміни клімату, такими як повені, посухи тощо. Однак багато питань функціонування фонду поки що залишаються невирішеними. Зокрема, незрозуміло, хто і в якому обсязі сплачуватиме в нього внески. Поки що у фонді є лише початкові добровільні внески країн, зроблені під час конференції. Проте їхня сума не дотягує і до мільярда доларів, тоді як реальна компенсація втрат та збитків потребує сотень мільярдів.
Реалістичними є пункти декларації, які допускають скорочення викидів парникових газів шляхом зростання виробництва атомної енергії, а також розвитку технологій поглинання, використання або зберігання вуглецю. Також під час конференції окремі країни взяли він додаткові зобов’язання. Прикладом може слугувати обіцянка США потроїти встановлену потужність АЕС до 2050 року, підтримана двома десятками інших країн, серед яких навіть Японія, що постраждала від аварії у Фукусімі. Також близько 120 країн (включаючи США, ЄС, Велику Британію, Японію) ще до підписання підсумкової декларації взяли на себе зобов’язання потроїти встановлену потужність ВДЕ та подвоїти значення глобального показника енергоефективності до 2030 року — це підвищує ймовірність виконання поставлених цілей більшістю країн світу.
Українська делегація
На конференції Україну представляли близько 100 делегатів з різних міністерств та громадських організацій. Окрім того, країна вдруге представила свій окремий павільйон, тематика якого була присвячена: наслідкам підриву росіянами греблі Каховської ГЕС; шкоді від війни та відбудові зруйнованого. Під час конференції заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів Вікторія Киреєва розповіла світу про катастрофічні наслідки війни для клімату. Так за 18 місяців повномасштабної агресії в атмосферу потрапило 150 мільйонів тонн CO2–еквіваленту, що дорівнює річним викидам Бельгії. Також міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець презентував стратегію Net Zero 2050 та першу версію Національного плану з енергетики та клімату для України.
Україна також провела низку двосторонніх зустрічей та уклала угоди з:
- Німеччиною – щодо євроінтеграції сфери захисту довкілля, подолання наслідків російської агресії для довкілля, підтримці відновлення, впровадження систем торгівлі квотами на викиди парникових газів та моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ);
- Фінляндією – щодо удосконалення державної системи моніторингу атмосферного повітря в Україні, а також обміну досвідом;
- Японією – щодо реалізації меморандуму про декарбонізацію різних секторів економіки.
Окрім того, Україна уклала меморандум з Італією, який передбачає низку ініціатив, а саме: передачу технологій та розбудову потенціалу у секторі відновлюваної енергії та енергоефективності; обмін найкращими практиками та знаннями в енергетичному переході та інноваційних технологіях у процесі декарбонізації; прискорення розгортання та використання відновлюваного водню, біогазу та біометану; посилення участі громадськості та обмін передовим досвідом в управлінні енергетичною системою, включно з редакцією Національного енергетичного та кліматичного планів (NECP).
Також під час конференції СОР28 Україна приєдналася до Кліматичного клубу, ставши 37-м учасником цього амбітного міжурядового форуму для обміну думками з питань декарбонізації промисловості та активізації колективних дій у світі. «Приєднання до Кліматичного клубу – це наш внесок у важливий діалог щодо збереження природних ресурсів та декарбонізації. Лише разом ми можемо створити екологічно чисте і стійке майбутнє для наступних поколінь», – зазначила Киреєва Вікторія, заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України.
Як бачимо, заяв, декларацій та меморандумів на СОР28 було зроблено достатньо. Тепер лишається сподіватись, що слова будуть трансформовуватись у реальні справи.
