Світова добувна галузь здається взяла безповоротний курс на перехід до “зеленої” енергетики. Все більше і більше компаній намагаються впровадити безвуглецеві технології у своїх виробничих процесах. І мова йде не лише про водень. Так, шведська металургійна компанія LKAB заявила про перехід на використання біопалива для виробництва окатишів замість традиційних нафти і вугілля, що являється першим кроком по досягненню мети HYBRIT: бути першим у світі, хто створить ланцюжок доданої вартості для виробництва сталі, яка не містить викопного палива, і тим самим скоротити викиди вуглекислого газу в Швеції на 10%. Австралійський гірничодобувний гігант Newmont розробляє новий стандарт енергетичних та кліматичних інвестицій та націлений на нульові викиди до 2050 року. Інша австралійська компанія Fortescue Metals Group розглядає питання будівництва зеленого заводуаміаку у затоці Белл, штат Тасманія, який буде повністю забезпечуватися відновлюваною енергією штату. І навіть Glencore оголошує про скорочення об’ємів і поступове згортання видобутку викопного вугілля. Правда, це рішення обумовлене, перш за все, невизначеністю ринку та торговими непорозуміннями з Китаєм. Але факт залишається фактом: світ змінюється, і за цими змінами потрібно встигати.
Україна. Добувна і переробні галузі промисловості на порядку денному в українських законотворців. На розгляд Верховної Ради поданий ряд законопроектів, що стосуються впровадження екологічних технологій у вітчизняну промисловість. Законопроект № 3543-1 про надання підприємцям можливості спрямовувати на цілі екомодернізаціі 70% екоподатку може допомогти нашим експортерам зберегти свої позиції на зовнішніх ринках, в першу чергу ЄС. Законопроект № 4347 про створення державного Фонду декарбонізації. Згідно з документом, Фонд планують наповнювати за рахунок податку на викиди СО2, причому ставку податку пропонується збільшити з 10 до 30 грн за тонну викидів .
А ще українські надра зацікавили Європейський Союз. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) готовий надати приблизно 200 млн євро для верифікації запасів корисних копалин і підготовки родовищ до аукціону. Деталі і умови такої допомоги поки не озвучуються.
Держгеонадра України активно впроваджують цифрові технології у сферу користування геологічною інформацією та сервісного обслуговування надрокористувачів. Одна із головних новин – в Україні запрацював онлайн-калькулятор для розрахунку початкової вартості спеціального дозволу на користування надрами, що дасть можливість потенційним інвесторам скласти уявлення про економічну доцільність вкладання коштів у той чи інший об’єкт, адже дає уявлення про початкову ціну продажу лоту на аукціоні, чи розміру збору за надання спецдозволу без аукціону.
13/11/2020 р.
ЄБРР ГОТОВИЙ НАДАТИ 200 МЛН ЄВРО НА ПЕРЕВІРКУ УКРАЇНСЬКИХ РОДОВИЩ
За повідомленням прес-служби Кабінету міністрів України. Прем’єр Денис Шмигаль заявив, що Європейський банк реконструкції і розвитку готовий надати Україні кредит в приблизно 200 млн євро для верифікації запасів родовищ корисних копалин.
“Для України важливою була б допомога ЄС в розгляді такої кредитної лінії на рівні Єврокомісії, щоб ми з ЄБРР змогли опрацювати це питання. Цей проект стосується не тільки верифікації запасів, а й підготовки родовищ до аукціону “, – сказав Д. Шмигаль.
Прем’єр-міністр також привітав запуск Європейського альянсу критичного сировини та запропонував застосувати інноваційний кластерний підхід у розвитку співпраці в сировинній сфері.
Україна також готова розглянути можливість запуску спільного проекту підтримки України по верифікації наявної інформації про розвідані і потенційні запаси критичного сировини.
13/11/2020 р.
ТРИ ШЛЯХИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ВОДНЮ У ЄВРОПУ
За повідомленням прес-служби Міненерго з посиланням на в.о. міністра енергетики Ольгу Буславець, Міністерство енергетики розглядає три види сценаріїв транспортування українського водню в Європу в залежності від видів транспорту і часових горизонтів.
У короткостроковій перспективі передбачається транспортування водню в невеликих кількостях в газоподібному стані в цистернах за допомогою вантажних автомобілів. У середньостроковій перспективі розглядається можливість транспортування водню у вигляді рідкого органічного водню (LOHC) вантажівками і залізницею. І на тривалу перспективу передбачається використання регіональної та транспортної інфраструктури газопроводів для місцевих перевезень у великих кількостях і для обсягів експорту.
У той же час, як зазначила О. Буславець, можливості газотранспортної системи для транспортування водню повинні бути ретельно вивчені спільно з експертами з метою забезпечення безпечної роботи.
Євросоюз в поточному році затвердив Водневу стратегію для кліматично нейтральної Європи до 2050 року, в якій Україна визначена пріоритетним партнером завдяки її потенціалу з виробництва “зеленого” водню і наявної інфраструктури, з’єднаної з ЄС.
Світ. Більшість прогресивного світу приєднавшись до Паризької угоди про зміну клімату, впроваджує “зелені технології” у господарську діяльність і зменшує викиди парникових газів. Уряди багатьох європейських запроваджують державні програми і надають підтримку компаніям, що впроваджують використання альтернативної енергетики. Федеральне міністерство освіти і наукових досліджень Німеччини (BMBF) виділило корпорації Thyssen Krupp 75 млн євро на реалізацію другого етапу проекту зі скорочення викидів у виробництві сталі – Carbon2Chem . Зусилля вчених з усього світу направлені на вдосконалення систем виробництва, зберігання і транспортування альтернативної енергії. Австралійська компанія Heraeus Precious Metals винайшла новий електрокаталізатор для акумуляторних батарей електромобілів, при виробництві якого використовується лише частка іридію, необхідного раніше для електролізаторів з протонообмінною мембраною (PEM), які розділяють воду на водень та кисень.
Тим не менш, група світових банків розвитку, які є джерелом фінансування багатьох великих інфраструктурних проєктів, у тому числі в енергетичному секторі, не зобов’язалася відмовитися від інвестицій у викопне паливо. Група заявила, що до 2021 року займе жорсткішу позицію щодо інвестицій у вугілля, на яке припадає значна частка світових викидів вуглецю: зупинить фінансування проблемних активів, застосовуватиме жорсткіші критерії щодо вибору об’єктів інвестицій, проте повністю від них не відмовиться (https://cutt.ly/Qg7wb5q).
І політичні баталії у США знову впливають на надра. Трамп намагається змінити екологічні закони у сфері надрокористування та посилити санкції проти Китаю щодо критичних надр (https://cutt.ly/Xg7rjI1).
А також, чи зігріє Європу азербайджанський газ? Завершилось будівництво Трансадріатичного трубопроводу.
16/11/2020р.
ТРАМП НАМАГАЄТЬСЯ ПРОСУНУТИ РЯД ЗАКОНІВ, ЩО ЗВ’ЯЖУТЬ РУКИ АДМІНІСТРАЦІЇ БАЙДЕНА
Адміністрація Трампа поспішає видавати дозволи, доопрацьовувати основні екологічні норми і навіть продавати права на буріння нафти в Аляскинській пустелі до Дня інавгурації, що може ускладнити зусилля Джо Байдена щодо кліматичної політики.
Білий дім розпочав вивчення остаточного закону щодо припинення кримінальних покарань для нафтовиків, будівельників будинків та інших компаній, які випадково вбивають перелітних птахів. Крім цього, переглядає норму, що визначає “середовище існування”, яке отримує захист згідно із Законом про зникаючі види.
Агентство з охорони навколишнього середовища намагається кодифікувати рішення щодо збереження існуючих обмежень якості повітря на озон та тверді речовини, відкидаючи заклики адвокатів громадського здоров’я щодо посилення стандартів обмеження забруднень.
16/11/2020 р.
СКОРО АЗЕРБАЙДЖАНСКИЙ ГАЗ ПОТЕЧЕ У ЄВРОПУ
За повідомленням прес-служби консорціуму TAP AG після 4,5 років будівництво Трансадріатичного трубопроводу (Trans Adriatic Pipeline, TAP) повністю завершено і він готовий до комерційних поставок азербайджанського газу в Європу.
Відповідно проекти Стадія-2 розробки родовища Шах-Деніз і ” Південний газовий коридор “(ПГК) реалізовані в повному обсязі. Ці проекти вперше змінять енергетичну карту Каспійського регіону, з’єднавши його газові запаси з Європою.
Загальна протяжність TAP складає 878 км, з яких 550 км пройде через північну частину Греції, 215 км – через територію Албанії, 105 км – через Адріатичне море і 8 км – по території Італії. Пропускна спроможність газопроводу дозволяє збільшити його потужність удвічі, до 20 млрд кубометрів на рік.
Співвласники проекту: компанія SOCAR (20%), BP (20%), Snam (20%), Fluxys (19%), Enagas (16%) і Axpo (5%). Вартість проекту оцінюється в 4,5 млрд євро.
