Підземне зберігання пального: правильний напрям, але без інфраструктури сама постанова не запрацює

Уряд ухвалив постанову про експериментальний проєкт із підземного зберігання мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів. З 2027 року щонайменше 20% дизельного пального у складі мінімальних запасів має зберігатися під землею.

Для України, яка живе в умовах повномасштабної війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру, це не просто технічне рішення. Це питання енергетичної безпеки та стійкості держави.

Підземне зберігання може здійснюватися у соляних кавернах, виснажених нафтогазових родовищах, підземних резервуарах та інших придатних геологічних формаціях. Координатором експерименту визначено Міністерство енергетики, а спеціалізованим відповідальним зберігачем — «Укртранснафту».
Але саме тут починаються питання, на які сьогодні немає достатньо чітких відповідей.

Де саме зберігати ці запаси вже у 2027 році?
Україна наразі не має розвиненої системи підземних сховищ нафтопродуктів, здатної швидко забезпечити необхідні обсяги. Створення нової інфраструктури — це не питання кількох місяців. Проєктування, геологічні дослідження, оцінка безпеки, будівництво та проходження дозвільних процедур можуть займати роки.
Водночас у країни є значний невикористаний потенціал.

Це, зокрема, нафтотранспортна інфраструктура, яка сьогодні завантажена далеко не на повну потужність, а також потенційні об’єкти у соляних структурах, виснажених родовищах та інших геологічних формаціях.

Тому поява в постанові «Укртранснафти» як відповідального зберігача є важливим сигналом: держава, очевидно, вже оцінює наявну інфраструктуру як основу для запуску системи підземного зберігання.

Другий важливий сигнал — приватному бізнесу.
Ринок має починати інвестувати у захищені потужності зберігання. І якщо держава справді планує фінансові стимули для таких проєктів, зокрема доступ до пільгового кредитування, це може стати важливим інструментом залучення приватного капіталу.

Однак є принципова проблема: інвестиції не запрацюють без радикального скорочення дозвільних процедур.

Якщо погодження проєктної документації займає рік і більше, вимога запустити об’єкт протягом року стає практично нереалістичною.
Тому, на думку Національної асоціації добувної промисловості України, наступним кроком держави має стати створення прискореного регуляторного механізму для проєктів підземного зберігання стратегічних запасів.
І тут важливо дивитися ширше.
Мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів потрібні Україні. У цьому сьогодні навряд чи хтось сперечається.
Але запас, який неможливо фізично розмістити, захистити та оперативно використати, — це не стратегічний резерв, а нормативна цифра на папері.
Особливо критично це в умовах, коли обсяг мінімальних запасів має зростати, а наявних захищених потужностей недостатньо.

Наше завдання — не просто виконати закон. Наше завдання — створити систему, яка реально працюватиме під час кризи.
Саме тому ми вважаємо запуск експериментального проєкту підземного зберігання правильним кроком. Але його необхідно доповнити трьома речами:
• чіткою картою потенційних підземних об’єктів та їхньої місткості;
• зрозумілими правилами залучення державного і приватного капіталу;
• прискоренням усіх процедур, необхідних для проєктування та введення сховищ в експлуатацію.
Україна має значний геологічний та інфраструктурний потенціал для створення сучасної системи захищеного зберігання енергетичних ресурсів.

Підземне зберігання — це не лише про пальне. Це про нову архітектуру енергетичної безпеки України.
І зараз важливо не втратити час між ухваленням постанови та появою реальних сховищ.